Національна безпека. Ресоціалізація

Share

Повернення воїнів (ветеранів) до нормального цивільного життя після їх участі у військовому конфлікті завжди було однією з найважливіших суспільних проблем. Але професійно досліджувати, вивчати та вирішувати цю проблему почали зовсім недавно. Наприклад, потужним поштовхом для цього у США стала війна у В’єтнамі, а точніше, та маса соціальних, медичних та психологічних проблем, які з’явились у американському суспільстві. Про це свідчить переконлива статистика:  до 30% солдат, що повернулися, покінчили життя самогубством, і це при тому, що загинуло на війні 10% від їх загальної кількості. Рівень розлучень склав приблизно 90%. Третина ув’язнених у американських тюрмах у повоєнні роки були ветеранами В’єтнаму. Алкоголізм, наркоманія, підвищена конфліктність були притаманні майже всім солдатам, що повернулись. Приблизно у п’ятої частини спостерігалися симптоми посттравматичного стресового розладу.

Радянський Союз теж відчув ці проблеми, як наслідки війни у Афганістані: так званий «афганський синдром». Офіційна радянська статистика виглядає трішки кращою (на те вона і радянська, на те вона і статистика), але все одно вражає: 3700 ветеранів було ув’язнено, 75% «афганців» розлучилося чи мало гострі конфлікти у родинах, більше як 2/3 ветеранів часто змінювало місце роботи через постійні конфлікти, 60% страждали на алкоголізм чи наркоманію.

Досвід боротьби з «афганським синдромом» успадкувала Росія, примноживши його двома чеченськими війнами. В Україні військових психологів почали готувати 20 років тому назад, але їх кількість та якість підготовки (відсутність практики) лишаються незадовільними.

З огляду на військові події, що в нас відбуваються, їх інтенсивність та тривалість, необхідно розуміти, що проблема ресоціалізації бійців, задіяних в АТО в нас не тільки постане, а й посилиться нашим нетривким соціально-економічним станом.

Як правило, наслідки невдалої ресоціалізації бійців спостерігаються вже за 7-12 міс. від початку активних бойових дій, стають суспільно значущими і можуть становити загрозу національній безпеці країни. Ми вже побачили «перших ластівок» у Києві та Харкові (13 жовтня, бунт бійців Нацгвардії). Так, можна заглиблюватись в аналіз поверхневих причин цих подій, але від цього факт бунту сотень військовослужбовців нікуди не щезне. Крім того, почастішали випадки звернення родин бійців та окремих бійців АТО по допомогу до психологів.

Одним з ключових напрямків у роботі Громадянської Платформи Нова Країна є національна безпека. Усвідомлення наявності прямої загрози, яка може суттєво вплинути на національну безпеку у найближчі кілька місяців, спонукало до створення проекту, який би системно та швидко цю загрозу ліквідував або хоча б суттєво знизив вірогідність її масового прояву.

Для здійснення системного підходу необхідно найближчим часом провести роботу з такими категоріями громадян:
– штатними військовими психологами: підвищити їхкваліфікацію, ознайомити з міжнародним досвідом, сформувати необхідні навички;
– бійцями: навчити хлопців навичкам психологічної самодопомоги і допомоги своїм товаришам;
– офіцерами: ознайомити з міжнародним досвідом, навчити завчасно виявляти та сприяти зникненню «негативних психологічних явищ» у військовому колективі;
– цивільними психологами, які будуть підтримувати бійців та працювати з їх родинами. Залучення цивільних психологів до роботи з військовослужбовцями – це загальноєвропейська, світова практика, оскільки бійці можуть більш відверто говорити про те, що їх турбує;
– родинами бійців: матері і дружини справді хочуть підтримати своїх синів та чоловіків, але, нажаль, в більшості випадків це має вигляд «медвежої послуги» і не допомагає, а шкодить. Необхідно навчити їх, що робити, щоб це дійсно всім допомогло.

Для того, щоб ця робота відбувалась швидко, потрібне не тільки ефективне координування всього процесу, але й кошти.  Попередній план передбачав проведення 40-ка одноденних тренінгів за 3 міс. у 5-ти містах з вищезазначеними категоріями. Але це маже 100% зайнятість тренерів (включаючи підготовку до тренінгів та обробку результатів), що виключає можливість додаткового заробітку як таку, а люди мають за щось жити. Крім того, є прямі транспортні витрати та витрати на проживання.
Для проведення серії з 4-х тренінгів в обласному центрі необхідно від 6000 грн. (без гонорару тренера) до 26000грн.(враховуючи гонорар). В разі проведення тренінгів на військових базах у зоні АТО сума ще збільшується, оскільки Інтерсіті туди не ходить.
Попередні консультації з кількома фондами не лишили надії отримати кошти від них, а тим більше швидко. Лишається єдина надія на краудфандинг (спільнокошт): на людей, які відчувають і на собі часточку відповідальності за національну безпеку, які розуміють, що у цій гібридній війні проти нас спрямовують не тільки гради й кулемети, а й інформаційну та психологічну зброю.

На мою пропозицію до співпраці в цьому проекті зголосилися:
– Національна гвардія України (НГУ), в особі керівництва Психологічної служби. Відповідають за забезпечення присутності на тренінгах військових психологів, бійців та офіцерів;
– Український центр ненасильницького спілкування і примирення “Простір Гідності”, який буде відповідати за «експертну складову» проекту та буде транслювати світовий досвід на наші терени. Серед тренерів центру, наприклад, є Карл Плеснер (Данія), який має досвід роботи у багатьох «гарячих точках» (в т.ч. Ізраїль та Палестина), а з лютого працює в Україні. Одне з перших його досягнень у нас – це примирення активних учасників Майдану вже у березні (у складі групи були: активісти Майдану, психолог та офіцери «Беркуту», журналісти «Спільно ТВ»);
– ГО “Громадський Рух “Жіноча Сила України”, який вже зараз сприяє наданню соціальної, правової, медичної та матеріальної допомоги родинам учасників бойових дій. У проекті відповідають за залучення цивільних психологів та взаємодію з бійцями та їх родинами;
– Психологічна Кризова Служба, надає психологічну підтримку бійцям, їх родинам та вимушеним переселенцям. У проекті відповідають за залучення цивільних психологів та взаємодію з бійцями та їх родинами.

Керівники Психологічної служби НГУ та "Жіночої сили України". Євген Лохматов (ГП Нова Країна) та Карл Плеснер ("Простір гідності"). Фотогрфує - керівник "Простору гідності", Олена Ганцяк-Каськів

В основу проекту покладені технології «ненасильницького спілкування», які й будуть опановувати учасники тренінгів.

На сьогодні ми вже маємо підписаний наказ Головнокомандуючого НГУ про проведення серії тренінгів з військовими психологами, офіцерами та бійцями Нацгвардії. Перші 4 тренінги проводимо у Києві, починаємо наступного тижня.

З погляду національної безпеки це один з небагатьох випадків, коли ми завчасно побачили масштабну загрозу та провели необхідні підготовчі заходи. Чи встигнемо вчасно ліквідувати цю загрозу? Залежить від нас!

 

************

Будемо раді вашій фінансовій підтримці наших благих намірів!
Карта ПриватБанку: 5168 7553 6915 4550,
Евгений Лохматов https://www.facebook.com/profile.php?id=100007596513689

Share

Висловіть свою думку

Google+