Боротьба за адміністративні ресурси, або шокінізація Ковальчука

Share

Є такий собі депутат від БПП Артур Герасимов, який досі був зовсім непомітним і нічим особливим не відзначився в області нормопроектування, а відомим загалу став нещодавно після його призначення представником президента України у Верховній Раді.

Про реформу держслужби

Але для експертів в сфері реформи державної служби він став відомим після реєстрації у ВР законопроекту за його спів-авторства №4370-1 від 15 квітня 2016, як альтернативного до законопроекту №4370 авторства групи депутатів.

До слова, законопроектом №4370 передбачається внести низку технічних поправок в новий закон України про державну службу, які переважно направлені на синхронізацію інших законів із законом про державну службу.

Суть положень законопроекту Герасимова полягає в тому, щоб фактично вивести голів обласних та районних державних адміністрацій з-під дії норми нового закону про державну службу про виключно конкурсний добір державних службовців.

А саме: в законопроекті №4370-1 пропонується створити окрему, фактично кишенькову для адміністрації президента, комісію для проведення конкурсів на посади голів ОДА та РДА. Здавалося б, там комісія, тут комісія – в чому ж “зрада”?

Трохи екскурсу в історію проблеми. Сучасна політична система в Україні, яка називається олігархічною, створена за часів президентства Кучми, і тримається досі на “трьох китах”:

1) “політичні” партії імені своїх засновників, які по суті є політичними бізнес-проектами, акціонерами яких є спонсори таких “партій”,

2) “закрита” (повністю або частково) виборча система, коли депутатом можна стати тільки будучи членом однієї із “олігархічних” партій,

3) переможці “виборів” створюють коаліції та ділять державні ресурси між членами коаліції з метою контролю держаних фінансових потоків або монополізації ринків інтересах “акціонерів” партій.

“Правильний” контроль над фінансовими потоками компенсує спонсорам “політичних” партій “інвестиції” в партійне будівництво та витрати на виборчі компанії, та ще й з великим зиском для самих спонсорів.

Великі статки в Україні зароблялись не в бізнесі, а в такій “політиці”, тому й “маємо те, що маємо” – Україні є наразі офіційно найбіднішою країною Європи, а система організації влади – найнеефективніша в Європі, відповідно до рейтингу Давоського економічного форуму.

Державними “ресурсами” для такої політичної системи є: міністерства, інші органи влади, в тому числі такі “жирні”, як Нацбанк, ДФС, Митниця, Антимонопольний комітет, Держгеокадастр тощо, державні підприємства та – регіони України.

Новий законом про державну службу фактично закриває доступ “партій” до зазначених ресурсів через розділення політичних та адміністративних посад в міністерствах, та запровадження інституту державних секретарів в міністерствах, керівників державної служби в інших центральних органах виконавчої влади (служби, агентства та інспекції), котрі мають бути виведені з-під політичного впливу та обрані на посаду виключно через прозорі та відкриті конкурсні процедури.

Законом передбачено створення нової інституції – Комісії із вищого корпусу держаної служби, завдання якої – організація та проведення конкурсів на посади державної служби категорії “А”: державних секретарів міністерств, керівників інших ЦОВВ та голів ОДА та РДА.

Законом чітко прописані і питання формування Комісії, і питання процедури проведення конкурсів.

Чотири із 12 членів Комісії мають бути представниками громадських об’єднань, наукових установ чи вищих навчальних закладів, що має забезпечити громадський контроль за дотриманням норм закону та процедур проведення конкурсів.

Натомість, відповідно до законопроекту №4370-1, 70% комісії при президентові одноосібно формує сам президент, що, звичайно, забезпечує “кишеньковість” такої комісії.

Варто зазначити, що народний депутат Артур Герасимов неодноразово наголошував, що законопроект №4370-1 не має ніякого відношення ні до президента, ні до АП, а є його особистою ініціативою.

А в кулуарах ВР та КМУ ходять чутки, що справжнім замовником законопроекту є перший заступник голови АП Віталій Ковальчук, який так і не зміг проштовхнути зазначені норми в закон про державну службу.

Автор статті є не тільки свідком “політичної” боротьби на цьому полі, але і являється безпосереднім учасником “захисту” європейських принципів державної служби, закладених в новому законі, від подібних новел деяких владних інституцій та політиків.

В приватних поки що розмовах, наші європейські партнери вже висловлюють занепокоєння із ситуації, що склалася. Але, очевидно, офіційна позиція ЄС із цього приводу буде заявлена в разі, якщо законопроект якимось чином протиснеться через профільний комітет державного будівництва ВРУ.

До речі, схвалення норм зазначеного законопроекту депутата Герасимова може поставити під загрозу і запровадження візової лібералізації із ЄС, оскільки в ЄС вже задумуються над впровадженням системи постмоніторингового механізму: “якщо Київ почне скасовувати реформи, то може бути позбавлений “безвізу“.

Також, до речі, пропозиції зазначеного законопроекту Герасимова порушують і норми Конституції України, про що зазначено і у висновкові Головного науково-експертного управління Верховної Ради, але, схоже, у депутата Герасимова свої погляди на положення Конституції.

Взагалі-то складається враження, що “ходіння по граблях” є нашою національною традицією. Політики ніяк не розуміють, що лобістські закони вони приймають не для себе і своїх партійних патронів, а для тих, хто прийде їм на зміну.

На запитання до депутата Герасимова, чи вносив би він подібний законопроект, якби знав, що наступним президентом України буде якийсь янукович-2, відповідь була такою, що треба зробити все, щоб янукович-2 не став наступним президентом.

Звичайно треба, але й можна із чинного президента наполегливо ліпити нового януковича.

До речі, громадські експерти вже офіційно висловили своє негативне відношення до законопроекту №4370-1 – заява від РПР.

Ми напевне не знаємо, чи дійсно законопроект №4370-1 є суто особистою ініціативою депутата Герасимова з метою піднести такий собі подарунок, а скоріше – “підкласти свиню” АП та особисто президентові?

Можливо, даремно злі язики в кулуарах називають Віталія Ковальчука справжнім замовником зазначеного законопроекту? Навіщо це йому потрібно?

Але, з огляду на можливі репутаційні і не тільки ризики для України та її президента, хотілося б почути офіційну позицію адміністрації президента щодо законопроекту №4370-1 авторства депутатів Артура Герасимова (БПП) та Андрія Река (НФ).

Перша публікація: Українська правда

Share

Висловіть свою думку

Google+