Цінності та шлях економічного розвитку

Share

Питання економічного успіху одних країн та відповідно неуспіху інших завжди цікавило дослідників. Фактично економіка – це наука про людину. Про те, що її змушує працювати краще чи гірше, споживати чи заощаджувати, бути підприємцем чи найманим працівником.

Визнання того, що людина може змінюватися, змушує сумніватися у сталості самих економічних законів. Визнання того, що люди в різних країнах суттєво відрізняються, ставить під сумнів будь-які універсальні рецепти.

Яким є “українець”? Що притаманно більшості людей нашої країни?

Дослідження вказують, що українець:

1. Індивідуаліст. Тому не варто співати йому пісні про державу. Він захищатиме її тоді, коли це стосуватиметься його безпосередньо. Майдан? Він переважно закінчувався саме в Києві. Війна на сході? Спитайте про неї тих, хто сидить в ресторані. Звичайно ж, вони мають свою індивідуальну думку. Крим? Ну, не так воно й болить насправді.

2. Ізоляціоніст. Дайте мені обнестися парканом, дайте бути з краю. Коли в мене це буде, то я час від часу зроблю щось і для вас.

3. Інтроверт. Я не хочу лізти навколо, десь себе проявляти та мати світове визнання.

4. Корупціонер. Власне, це зрозуміло й з попередніх пунктів. Але якщо в мене є влада, то чому ж не скористатися нею задля того, щоб реалізувати свою мрію про будиночок, садочок та самозакоханість.

Відповідно, що українській економічній моделі НЕ підійде:

1. Сильна держава (це не цінність для мене, точніше, я не проти, але не за мій рахунок)

2. Високі податки (забирають моє) й високі соціальні стандарти (чому мене це має турбувати)

3. Високий рівень контролю (в мене свої правила)

4. Експансія на світові ринки (мені це некомфортно).

Що підійде:

1. Мінімум зовнішнього впливу на моє життя (навіть, якщо держава мене зараз утримує, то й без неї якось пристосуюся).

2. Відсутність підтримки великих підприємств чи цілих галузей (все одно візьму спочатку для себе, хіба я це не заслужив).

3. Низькі податки, від яких практично неможливо втекти – наприклад, оподаткування майна, обороту (бо скільки в мене прибутку це моя справа, для вас це “нуль”).

4. Мінімум впливу держави (держава на є великою цінністю, якщо я її репрезентую, то, в першу чергу, це я, а вже потім держава).

Ми – не екстраверти-колективісти як росіяне, не готові працювати заради майбутнього країни все життя без відпочинку як японці чи корейці, не виховані в протестантській етиці (працюй багато-живи скромно) як скандинави, не готові давати ідеї всьому світу як євреї. не хочемо бути якимось там лідером для світу чи регіону, що є природнім для американців чи тих же росіян.

Ми просто інші.

Share

Висловіть свою думку

Google+