Хроніка Національної ради реформ

Share

Лише факти без емоцій. Мої стислі коментарі подані у [квадратних дужках].

23 липня відбулося чергове, дев’яте засідання Національної ради реформ. Відкриваючи засідання, Президент зазначив необхідність нарешті зробити вибір між правою та лівою моделлю, «між політикою Уґо Чавеса та політикою Марґарет Тетчер». Він зазначив, що існує пряма залежність між рівнем економічної свободи та рівнем життя громадян. Приклад Греції доводить, що альтернатив відповідальній економічній політиці не існує, врешті за все треба платити.

rada_reforms

Окремо Президент зупинився на власному баченні податкової реформи. Зазвичай на податкову реформу дивляться лише з фіскальної точки зору, сказав він, і лише цю точку зору можна побачити у засобах масової інформації. Насправді ж головне завдання податкової реформи — стимулювання вільного підприємництва та економічного розвитку, підкреслив Порошенко. Тому минулорічні екстрені заходи в жодному разі не можна назвати реформою. Президент процитував фразу Тетчер про те, що підвищення ставок зменшує податкові надходження, бо зникає стимул працювати; натомість зниження ставок працює на користь фіскального інтересу, бо економіка зростає. Порошенко запропонував задля спрощення системи об’єднати податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок та військовий збір, наголосив на своїй прихильності до збільшення оподаткування предметів розкоші («це відновлення справедливості») та запевнив, що не підпише податкову реформу, якщо з неї вилучать єдиний податок для малого бізнесу. Розробку податкової реформи треба завершити якнайшвидше, сказав Президент, а для цього винести на розгляд наступного засідання Національної ради реформ [це кінець серпня, а для того треба негайно передати проект на оцінку МВФ; але передавати ще нема чого, бо навіть громадські об’єднання не досягли згоди між собою, що вже казати про фіскалів].

Реагуючи на ці заяви, у своєму вступному слові прем’єр-міністр Арсеній Яценюк зауважив, що витрати бюджету наступного року порівняно з поточним треба збільшити на 120 млрд гривень (це більше ніж на 20%), тож простір для маневру невеликий. Він також зауважив успіхи реформ, зазначивши: «Нам аплодують в усіх європейських столицях, окрім Києва». Прем’єр пояснив, що незадоволення українського народу роботою Уряду зрозуміле: адже, як доводить історія, ніхто не буває задоволений реформами. [На мій погляд, Україна є унікальною ситуацією, де політиків не люблять і зневажають не за те, що вони провели непопулярні реформи, а за те, що досі не провели їх.]

Спікер Верховної ради Володимир Гройсман підбив підсумки завершеної сесії, зазначивши, що парламент за цей час прийняв рекордні 254 закони (для порівняння, 89 законів було прийнято за той самий час парламентом минулого скликання). Він також повідомив про запуск у вересні реформи апарату парламенту, що дозволить Верховній Раді працювати інтенсивніше та ефективніше.

Як завжди, першим пунктом порядку денного заступник глави АП Дмитро Шимків повідомив про стан прогресу реформ та виконання рішень Національної ради. Вперше був представлений повний комплект інструментів моніторингу прогресу реформ, в розробці якого активно брали участь представники Громадянської Платформи Нова Країна (про що Дмитро не забув вдячно згадати). Про моніторинг я вже писав неодноразово. Значною мірою розробка була виконана у березні-квітні та представлена наприкінці квітня на міжнародній конференції на підтримку України, де отримала досить високу оцінку. Але завершення розробки затягнулося через те, що в окремих реформах не були остаточно визначені та узгоджені всі параметри. Нарешті членам Національної ради реформ були представлені всі набори ключових показників (їх можна також подивитись на сайті reforms.in.ua), правда, без виборчої реформи, параметри якої наразі ще не визначені остаточно.

Дмитро зазначив, що основне завдання системи моніторингу реформ — виявлення та спільне усунення «вузьких місць». (Цей підхід негайно продемонстрував міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі, реформа якого єдина опинилася у «червоному секторі», і він використав цей факт, вимагаючи від парламенту прийняття відповідних законопроектів.) Так само моніторинг допомагає скоординувати донорську підтримку реформ. Водночас Шимків вказав на те, що систему треба доопрацьовувати: не всі цілі реформ, визначені стратегічними документами (Угода про асоціацію з ЄС, Коаліційна угода тощо) однаково амбітні і часом не відповідають високим очікування суспільства, стратегічні документи мають прогалини, а іноді навіть суперечать один одному.

Інформуючи про виконання попередніх рішень, Дмитро Шимків повідомив про успіхи реформи державних закупівель (всі міністерства без винятку наразі розпочали електронні закупівлі), хоча законопроект про держзакупівлі не набрав достатньо голосів в останній день роботи парламенту. Для розвитку реформи необхідно також прийняти законопроект про можливість використання іноземних «хмарних» сховищ для несекретної інформації.

Держзакупівлі та охорона здоров’я — не єдині надзвичайно важливі законопроекти, які не були прийняті парламентом. Так само завис законопроект про державну службу, про який я писав вже десяток разів. Його неприйняття блокує отримання європейської фінансової допомоги та створення фонду збільшення оплати праці державних службовців.

Міністр економіки Айварас Абромавичус представив стратегію економічного розвитку. Основна ідея документу — задекларувати базові принципи і примусити перевіряти всі наступні економічні рішення на відповідність їм. Візія економічної стратегії дуже праволіберальна: економічна свобода породжує економічне зростання, а воно призводить до підвищення якості життя людей. (Нагадаю, що Україна посідає жахливе 162 місце у рейтингу економічної свободи поруч з Туркменистаном, Іраном, Зімбабве, Венесуелою та Кубою, так звана «група країн з репресованою економікою».) Статистика доводить: що вищий рівень економічної свободи, то вищий рівень життя населення, а також темп його зростання. Приклад: з 2005 до 2015 року ВВП України на душу населення (за паритетом купівельної спроможності) зріс на 23%, водночас у Польщі — на 74%.

Цільова економічна модель України, зазначив міністр, це конкурентна, відкрита, сприятлива для бізнесу економіка, заснована на знаннях та здатна створювати робочі місця і генерувати багатство. П’ять ключових засад такої економіки: верховенство права, захист права власності, повна нетерпимість до корупції, вільна та чесна конкуренція, нечисленний ефективний держапарат. Найважливіші реформи: судова, державного управління, податкова, приватизація та дерегуляція (яку вже активно робить міністерство). Зайвий раз було підкреслено, що без чесних судів та реформи держслужби економіка не запуститься.

Перший заступник міністра Юлія Ковалів представила 7 ключових заходів для створення довіри до реформ та забезпечення їхньої незворотності:
1. Комплексна податкова реформа, у тому числі скорочення оподаткування заробітної плати.
2. Регуляторна гільйотина (раптове скасування значної кількості обмежень).
3. Пілотні проекти з аутсорсингу митниці іноземним компаніям.
4. Реформа держапарату: значне скорочення, відкриті конкурси, вищі зарплати.
5. Створення міжнародного комерційного арбітражу із залученням професійних світових та українських арбітрів.
6. Прозора і швидка приватизація.
7. Спрощення регламентів Уряду та Верховної Ради для пришвидшення реформ. [Я про це нещодавно писав, див. посилання у коментарях.]

Міжнародний валютний фонд не схвалить радикальну реформу, зауважив міністр, але він ніде і ніколи такі реформи не схвалював. Ми не маємо права допустити, аби податкова реформа мала лише фіскальний характер. Так само і приватизація: швидкий продаж досить легких активів (наприклад, будівель скорочених державних установ) збільшить довіру і стимулюватиме розвиток. І ще потрібно значно спростити процедури звільнення держслужбовців, бо необхідне швидке оновлення штату і звільнення від тягаря десятків тисяч «хронічно хворих», які пережили в «лікарнях» не одну спробу реорганізації.

Відповідаючи на закиди учасників засідання щодо слабкої роботи прокуратури, Президент відповів: реформа прокуратури — це не зміна прізвища генпрокурора, а нові 700 прокурорів, набрані за відкритим конкурсом. [Спірне твердження, хоча не можна не погодитися із значенням масштабного припливу свіжої крові.] Водночас Президент згадав запровадження 3G як швидкої перемоги і доручив зайнятися питанням 4G.

Міністр інфраструктури Андрій Пивоварський представив комплексну програму реформи залізничного транспорту. Залізниця в Україні — це 83% вантажних перевезень та 40% пасажирських, 45 тис. км колій, 3,9 тис. локомотивів та 174 тис. вагонів, 279 тис. співробітників. Велике господарство. На жаль, інвестиції 2011-12 років не дали ні зростання обсягів, ні збільшення ефективності. Все більше грошей з’їдають проценти за кредитами. Проблем багато, як у бізнес-моделі та тарифному регулюванні, так і в самій організації Укрзалізниці — застарілій, негнучкій, слабко пов’язаній інформаційними потоками.

Тому перша черга реформи сконцентрується на корпоратизації (перетворенні Укрзалізниці на акціонерне товариство), зміні оргструктури, прозорих закупівлях, а також зміні тарифної системи та оновленні законодавства. Останні два пункти потребуватимуть політичної підтримки, адже основними споживачами послуг Укрзалізниці є відомі олігархічні групи. Для регулювання тарифів буде створений незалежний регулятор, такий, як на ринку електроенергетики. На сьогодні начебто відкритий ринок вагонів, але правила гри на ньому непрозорі. Так само рано чи пізно відкриється ринок тяги. Найгірше, що може статися, — це коли всі вигідні перевезення перейдуть у приватні руки, а тягар соціальних зобов’язань залишиться за державою (класичний олігархічний принцип «доходи мені, витрати державі»). Тарифи на внутрішні вантажні перевезення станом на кінець 2014 року були у 2,5 рази нижчими, ніж в інших країнах колишнього СРСР, та у 5 разів нижчими, ніж у країнах Східної Європи. Фактично фокус першого етапу є на прозорих правилах гри та внутрішній перебудові організації.

Наприкінці засідання глава АП Борис Ложкін виступив із презентацією щодо темпу реформ. Перш за все він розвінчав міф про коротке політичне життя реформаторів, зауваживши на прикладах Лєшека Бальцеровича, Івана Міклоша, Михеїла Саакашвілі, Марґарет Тетчер, а також Реджепа Таїпа Ердогана та шведського прем’єра Інґвара Карлссона надзвичайну довгу тривалість політичної кар’єри успішних очільників реформ. Але для цього треба, по-перше, за 6-12 місяців отримати швидкі перемоги та завоювати довіру громадян, по-друге, за 3-5 років досягти значного покращення життя, і нарешті, у рамці 5-10 років зробити ці зміни незворотніми. Брак швидких перемог призводить до втрати довіри, підкреслив Ложкін та навів купу прикладів з усіх континентів.

Далі керівник АП зупинився на трьох моделях управління реформами, що само по собі заслуговує на окрему публікацію (про це я напишу згодом), і запитав: може, нарешті час створити централізовану команду реформаторів із повноваженнями? Питання повисло у повітрі.

Насамкінець Ложкін запропонував чотири швидкі перемоги:

1. Спрощення адміністрування податків і зборів: уніфікація звітності з податку на прибуток —1 замість 5; скорочення кількості додатків з 14 до 9; об’єднання ПДФО + ЄСВ + військовий збір та запровадження єдиної річної декларації щодо цього; спрощення податкових декларацій єдиного податку. Це дозволить скоротити витрати часу (вимірювані за методикою Doing Business) з 350 до 250 годин на рік.

2. Скасування низки дозвільних процедур, скорочення строку видачі дозвільних документів (невидача у строк = мовчазна згода), скасування різноманітних надмірних регуляторних вимог (держреєстрація іноземних інвестицій, медичних оглядів водіїв службового легкового транспорту тощо).

3. Децентралізація надання послуг держави: пакетні адмінпослуги для відкриття мікро-бізнесу, передача держреєстрації на місцевий рівень, спрощена реєстрація народження та смерті за інформацією лікаря, спрощена реєстрація проживання, проста процедура видачі паспортів і так далі, і так далі.

4. Подальше реформування дорожньої поліції: створення підрозділів для великих автотрас має призвести до зниження вдвічі кількості ДТП, вчетверо часу під’їзду патруля, вдвічі тривалості заторів внаслідок аварій.

Значна кількість законопроектів вже розроблена, підкреслив глава АП, отже, справа за швидким впровадженням.

Останнім пунктом порядку денного був пілотний проект Михеїла Саакашвілі щодо створення Ради економічного розвитку як єдиного вікна для інвесторів. Про це вже багато писалося, але ще напишу згодом окремо.

Наступне засідання — 27 серпня. На порядку денному будуть податкова реформа, реформа управління державною власністю, а також, залежно від ступеню готовності, реформа Уряду [завжди кажу, що це №1, і ще раз підкреслив на цьому засіданні], культури, освіти, безпеки дорожнього руху.

Дякую всім, хто дочитав.

Share

Коментарі
  1. “Він зазначив, що існує пряма залежність між рівнем економічної свободи та рівнем життя громадян.”
    Саме тому влада брутально, катастрофічно, цинічно знизила рівень життя громадян?

Висловіть свою думку

Google+