О налоговой реформе

Share

Интересный разрыв в мировоззрении обозначился в дискуссиях между активистами (экспертами от общественности) и представителями правительства.

Со стороны активистов предоставлены обоснования, факты, цифры, цитаты, статистика. Со стороны правительства – обвинения в безответственности и никаких аргументов по сути.

Активисты с цифрами в руках готовы показать, какие подходы могут дать максимальный эффект экономке Украины, на какие теории они опираются, какие экономические доктрины лидируют в сегодняшнем мире. Дуглас Норт, Эрнандо де Сото и другие господа к нашим/вашим услугам.

Правительство же не утруждает себя объяснениями, на что оно опирается, не предоставляет никаких расчётов и действует вслепую, игнорируя здравый смысл. Принципы налоговой системы от Адама Смита? Справедливость от Карла Маркса? Откуда все эти архаичные взгляды/подходы в XXI веке?

Какой эффект предполагался от введения кассовых аппаратов? Не посчитан. Какой эффект от введения НДС-счетов? Не посчитан. Какой эффект от борьбы с упрощенной системой налогообложения? Никто не считал. Какой эффект от чего бы то ни было, предлагаемого Минфином и ДФС? Где расчёты? Где прогнозы? Нобелевские лауреаты Минфину не указ.

Падение экономики показывает, что на протяжении полутора лет НИЧЕГО не было сделано такого, что бы улучшило состояние экономики. Ничего не было сделано, чтобы увеличивалось количество предприятий и рабочих мест. Это значит, что ВСЕ рецепты правительства были выписаны ошибочно. Все предупреждения/предостережения активистов сбылись. НДС-счета не сработали, теневой сектор не уменьшился, НДС возмещается вручную, зафиксировано рекордное падение экономики.

О чем это говорит? О некомпетентности и несоответствии занимаемым должностям всех тех, кто отвечает за состояние экономики Украины, за работу с налогоплательщиками. Это говорит об отсутствии научного подхода и игнорировании знаний и опыта, накопленный в нашем обществе, да и в мировой практике.
То, что предлагается экспертами/предпринимателями/активистами прошло десятки адовых кругов общественного обсуждения. Каждый параметр тщательно просчитан. Каждая ставка выверена. Каждое предложение по администрированию написано потерями средств и времени, уголовными преследованиями, судовыми исками.

Правительство держится за прошлое, а прошлое уже не работает. Будущее стучится в дверь.

Share

Коментарі
  1. Volodymyr коментує:

    Дивився я цю трансляцію. Гнитюче враження 🙁 Не від КМ (який як раніше, так і зараз асоціюється з мафіозним кланом і веде себе відповідно), а від проектів податковоі реформи від спільноти. Лише дві світлі плями – виступи Кірша і Пасхавера. Відчувається, що розумні дядьки, але казати правду чомусь не можуть. Того і виступи в стилі “Я в податках не спеціаліст”. Ха-ха, це Пасхавер то і Кірш не спеціалісти…
    Ну а я ніякими корпоративними обов’язками не пов’язаний, тому і буду говорити як звичайний громадянин, тим більше що зараз це зрозуміло для будь-якого бухгалтера і підприємця, яких в Україні, здається, 4 млн.

    Найголовніше. Ні в одному проекті навіть не було сказано, про неправільну методологію роботи з податками на особисті доходи взагалі і зокрема з ПДВ, яка тягнеться ще з 1992року з невеличкими корективами в наступному. Поясню на прикладі з/п.

    Підприємство платник ПДВ так виплачує з/п:
    1) 20% від загальгної суми 100%, яка виділена на з/п, платить ПДВ. Це відбувається того, що у нас “з/п не обкладається ПДВ”
    залишається 83,3%
    2) платить ЄСВ 36…49%
    залишившаяся сума (55,9,,,61,3%) – це буде так званий “фонд оплати праці” (ФОП)
    3) з ФОП вираховуються ще 3,6% ЄСВ, 15…20% ПДФО і 1,5% військовий збір
    залишається для видачі на руки 44,7…51%
    4) Але й це ще не все. Маючи цю половинну суму на руках громадянин в більшості випадків при купівлі товару чи послуги сплачує іх з націнкою 20% (ПДВ). Тобто виходить що на себе він тратить 37…42% від заробленого ім. Відповідно державі в якості податків перепадає 58…63%.

    Що випливає з ціх розрахунків:
    1) З/п двічі обкладається ПДВ. Як би там не протестували “фахівці” (з/п не обкладається ПДВ). І це вам доведе будь-який п’ятикласник, а на своїй кішені це відчувають всі, хто получає “білу з/п”.
    2) У нас неправільна методологія розрахунку ПДВ і відповідно взагалі ми неправільно розраховуєм податки на з/п. Це підтверджує і загальна статистика. В Украіні, в відмінності від інших краін, доля ПДВ – найбільша в бюджеті, що при правільному розрахунку ПДВ ні в які ворота не лізе.
    3) Громадянські експерти неправі, що піддаються на тиск урядовців в тому, що існує директива ЄС по ПДВ і її треба притримуватись. Ніяка директива не наполягає на подвійному оподакуванні з/п ПДВ а, навпаки, наголошує на потребі цьому запобігати.
    4) всі біди ПДВ в тому, що він не до всіх застосовується. Тому при формальному використанні виникає дискрімінація тих, на користь яких він по задумці повинен би працювати:
    4.1) З/п. Податковому агенту – підприємству не відшкодовується податковий кредит і того гроши зароблені працівником, йдуть в бюджет, а не працівникові
    4.2) Експортери. Наче податковий кредит і повинен відшкодовуватись державою, але ми всі в курсі як це працює. Мало того, що тільки за хабарі, але ще й постанови всіх судів (навіть ВСУ) практично забороняє получати відшкодування, якщо ціна на експорт менше 120% ціни без ПДВ.
    4.3) Ускладнює співпрацю платників і неплатників ПДВ
    5) Без приведення ПДВ до норми (тобто до відповідності своїй назві “податок на ДОДАНУ вартість”) ніяка успішна податкова реформа неможлива.

    Пропозиції.
    1) Ліквідувати розділення страхових внесків 36…49% – вносить підприємство і 3,6% – відраховується з ФОП. Це совковий атавізм і виглядає як шахрайство держави. Але потрібно зберегти страхові внески і передати їх адміністрування ліцензованим страховим фірмам. Це не податки, а страховка, і держава не повинна їх використовувати для своїх цілей. Розмір страховки, як і скрізь в світі, повинен бути різним і визначатись страховим полісом.
    2) Абсолютно всі суб’єкти правовідносин в державі (підприємства і фізичні особи) пованні стати платниками ПДВ. Причому працівник повинен стати платником ПДВ зі ставкою 20% і податковим агентом, але функції агента передати банку, де відкритий його особистий рахунок. Цім ліквідується подвійне обкладання з/п ПДВ і для підприємства всі гроши виплачені в з/п будуть валовими витратами. Єдина різниця між підприємством і фізичною особою буде те, що податковий кредит на ПДВ перераховується в бюджет не раз в місяць, а раз в фіскальний рік. Супутня вигода такоі системи в тому, що при видачі готівки податкові зобов’язання виникають відразу і тому стає вигідно гроши тримати на рахунку і розплачуватись карткою через банк. Стають невигідними тіньові виплати (в конвертах).
    3) ПДВ при експорті повинно автоматично відшкодовуватись державою, якщо нам важливий зовнішньоторгівельний баланс.

Висловіть свою думку

Google+