Перемоги та поразки освітньої реформи у 2016-му

Share

За 2016 рік пройшло багато змін у сфері освіти, але всі вони не стали ознаками справжнього зламу застарілої системи і справжньої реформи. Як і в багатьох інших сферах, це тільки «латання дир», але, все ж таки, краще маленькі #перемоги, ніж стогнання #всепропало.

За фактом:
Прийнято за основу у першому читанні 6.10.2016 р. проект Закону «Про освіту» №3491д.

Зміни в Законі стосуються таких складових системи освіти:

1. Структура освіти. З 2018 року передбачено 12-річне навчання у школі: 4 роки – молодша школа, 5 років – середня, 3 роки – старша школа на вибір: професійне навчання, яке передбачає отримання першої професії для можливості працевлаштування, чи академічне навчання для продовження подальшої освіти у вищому навчальному закладі, при цьому бакалавріат у ВНЗ скоротиться до 3х років, як і в більшості європейських країн та у світі.

2. Зміст освіти. Модернізація передбачає створення нового Держстандарту та зменшення обов`язкової складової на користь варіативної складової, інтеграцію курсів та предметів, надання права вибору варіативних курсів, «осучаснення» програм.

3. Зміна системи управління освітою. Більша академічна та фінансова автономія навчальних закладів, децентралізація, забезпечення громадсько-державного партнерства. Автономія – означає і значне зменшення абсолютно необґрунтованої звітності, і автономне розпорядження шкільним кошторисом, яким сьогодні реально розпоряджаються централізовані бухгалтерії районних відділів освіти, і збільшення впливу місцевої громади на розвиток освіти відповідної території.

4. Фінансування освіти. Нажаль, механізм фінансування «гроші за дитиною/студентом» у новому Законі НЕ реалізований, не видно поки що і стимулювання/заохочування притоку інвестицій в освіту, легалізації недержавних джерел фінансування НЗ.

5. Система підготовки та професійного розвитку вчителів/викладачів. Поки що це – теоретична частина, потребує розробки нових стандартів та критеріїв оцінки результатів.

Наразі Закон доопрацьовується та буде поданий до другого читання навесні 2017 року.

Що було реально зроблено та досягнуто у 2016 році:

–          Переглянуто та спрощено програми молодшої школи (1-4 класи), створено портал з відеоматеріалами до оновлених програм. Це – реальна маленька перемога, тому що це було зроблено в рекордно короткий термін (3 місяці) із залученням громадськості, експертів та вчителів (більше 4 тис. людей), та ще й з використанням сучасних технологій (платформи EdEra);

–          Вперше за роки Незалежності України розроблено Хрестоматію сучасної української дитячої літератури (знову ж таки, за допомогою громадських експертів);

–          Розроблено та представлено громадськості Концепцію «Нової української школи», яка базується не тільки на наборі знань, а на компетентісному підході та корисних для життя навичках.

14.12.2016 Політичну пропозицію щодо реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» схвалено Кабміном:

http://mon.gov.ua/usi-novivni/novini/2016/12/14/uryad-zatverdiv-politichnu-propozicziyu-shhodo-reformuvannya-zagalnoyi-serednoyi/

З Концепцією «Нової української школи» можна ознайомитися тут: http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/ua-sch-2016/

На сьогодні склалася досить нетипова ситуація: МОН представлено достатньо прогресивними та амбітними керівниками (Лілія Гриневич, Павло Хобзей, Володимир Ковтунець), які мають практичний досвід та бажання дійсно змінити українську систему освіти, також є підтримка громадськості та освітянської спільноти, але існує «залізобетонний прошарок з органів управління освітою обласного і місцевого рівня, ретроградних керівників навчальних закладів, керівництва і працівників обласних і місцевих рад, державних адміністрацій, які сьогодні переважно знаходяться по іншу сторону барикад з різних причин, найпростішою з яких є нерозуміння реформ, що задекларовані. Їх влаштовує сьогоднішній стан речей, сформовані роками корупційні фінансові і кадрові схеми, спроможність відчувати себе такими собі «царьками». Особливо це стосується управління освітою на районному рівні як базової ланки, від якої залежить здійснення реформ. Головне для таких керівників – зберегти посаду, а не здійснити реформування відповідно до світових стандартів.» (http://education-ua.org/ua/articles/869-nova-ukrajinska-shkola-politichna-volya-i-praktichna-realizatsiya)

Потрібно змінити функції цих органів з контролюючих на сервісні, а також суттєво скоротити всі проміжні інстанції, що вивільнить немалі кошти та надасть можливість навчальним закладам спробувати, що ж таке справжня автономія та відповідальність за результат своєї праці.

Попереду ще багато зусиль і у сфері дебюрократизації (спрощення умов ліцензування та атестації, зміни норм санпінів, зменшення/ліквідація зайвої звітності та паперотворчості та ін..), і у просуванні змін в управлінні системи освіти для впровадження реальної реформи.

Працюємо на результат!

Лімонова

Share

Висловіть свою думку

Google+