Поглиблена модель демократії для України

Share

Це мій перший пост на платформі Нової Краіїни. Дуже дякую організаторам за надану можливість долучитися до обговорення.

В мене є ідея щодо поглиблення демократії в Україні шляхом більш активної участі громадян у прийнятті політичних рішень, і особливо у вровадженні змін до Конституції. Ця тема вже обоговорювалась на різних заходах Нової Країни, зокрема на круглому столі «Конституційний лад в Україні» в липні 2015. Сподіваюсь мої ідеї будуть корисними для подальшої дискусії, і буду вдячна за коментарі.

 

___________________________

Більшість коментаторів та аналітиків, які обговорююуть конституційну реформу та децентралізацію в Україні, говорять тільки про представницьку демократію. Втім, вона не є єдино можливою формою демократії. Вона може и повинна бути доповнена іншими елементами, такими як пряма демократія та демократія участі. Нещодавно я натрапила на дуже цікавий проект – Економіка загального блага (https://www.ecogood.org/), – одною з основних складових якого є більш різноманітна та децентралізована форма прийняття політичних та економічних рішень. Проект стартував кілька років тому в Австрії і вже поширився на кілька інших європейських країн. Я думаю ця модель була б дуже доречною для України.

Основна ідея полягає в поєднанні декількох форм демократії: представницької, прямої та демократії участі (див схему).

 

Демократія

 

представницька демократія пряма демократія демократія участі, громадське обговорення
партії

парламент

уряд

громадські конвентиреферендум спільне управління, громадська економіка
основна платформа політичного процес доповнює представницьку демократію постійний процес суспільної участі
участь та відповідальність кожного є основою демократії

Джерело:  Felber, Christian (2015) Change Everything: Creating an Economy for the Common Good

Представницька демократія має тенденцію перетворюватися на олігархію – правління меншості. Якщо вибори проходять раз на 4 роки, то громадяни мають доволі обмежений вплив на політичні рішення. Партії, які не виконують передвиборчі обіцянки, залишаються у владі принаймні до наступних виборів, коли громадяни можуть їх “покарати”, не проголосувавши за них. Але до того, протягом цих 4 років у владі, ці політики можуть робити що їм заманеться. Крім того, депутати часто приймають рішення, які суперечать позиції громадськості. У всіх цих випадках, громадяни повинні мати право та можливість відмінити рішення своїх представників. І для цього потрібні сильніші інструменти прямої демократії. Вони можуть включати:

  • Можливість для громадян відкликати мандат у певного депутата чи партії в будь-який час
  • Можливість для громадян провести референдум з певного закона, якщо вони не погоджуються з рішенням національного парламенту
  • Можливість для громадян пропонувати законодавчі акти

Крім того, основний закон – Конституція – повинен прийматися шляхом референдуму, тому що народ є єдиним джерелом суверенної влади, і такі базові речі як Конституція повинні вирішуватися всіма громадянами (більше про це нижче).

Третьою ланкою комплексної демократії  є демократія участі. Громадське обговорення є ключовим компонентом прийняття рішень, а також є джерелом їх легітимності. Якщо громадяни приймають безпосередню участь в обговоренні, то це є пряма демократія участі. Але ж, звичайно, обговорення може бути рисою і в представницькій демократії та в інших типах політичних систем. Зазвичай метою дебатів є досягнення консенсусу, але якщо це не вдається, то можна приймати рішення більшістю голосів. Дебати завжди були частиною процесу прийняття політичних рішень, але в сучасній історії вони здебільшого застосовувалися тільки у комбінації з представницькою демократією. В останні ж пару десятиліть з´явилась тенденція до застосування дебатів разом з прямою демократією, тобто громадяни приймають безпосередню участь в обговоренні. Найбільш відомими прикладами такого підходу є реконструкція Нового Орлеану після урагану Катрина, а також спільне бюджетування в Порто Алегре в Бразилії, але є й багато інших.

Найбільшою позитивною рисою демократії участі є те, що прийняті рішення мають підтримку усієї громади, покращується розуміння протилежних поглядів і зменшується протистояння; більш того, цей тип депократії більше покладається на виважену аргументацію і менше на персональні погляди, а також веде до кращого виконання прийнятих рішень через персональну переконаність всіх учасників прийняття рішення. Отже, такий спосіб прийняття рішень посилює соціальну згуртованість та покращує колективний дух.

Демократія участі не обов´язково повинна бути місцевою. Хоча вона природньо підходить для місцевого рівня, її можна відтворити, з деякими модифікаціями, також на регіональному, рагіональному або навіть глобальному рівні. Дебати та прийняття рішень можуть бути розділені на кілька етапів, охоплюючи різні географічні межі. На місцевому рівні всі громадяни приймають участь у дебатах персонально, і рішення приймається консенсусом або більшістю. Потім всі місцеві громади направляють своїх представників для дебатів на регіональному рівні, а також всі громадяни  можуть особисто долучитись до дискусії в онлайн режимі. Після дебатів знов проводиться референдум. Потім процесс повторюється на національному рівні. Проміжні референдуми можна пропустити та зробити тільки референдум на національному рівні. Таким чином ми отримуємо комбінацію представницької, прямої та демократії участі. Сучасні технології відіграють  важливу роль у цьому процесі, оскільки вони дають можливість громадянам відслідковувати та приймати особисту участь у дебатах та прийнятті рішення.

Повертаючись до України, демократія участі може виглядати незвично. Втім, саме такий тип врядування був притаманний Євромайдану, який показав, що громадяни України готові та бажають користатися своїми правами та брати на себе громадянську відповідальність. І це перш за все стосується основного закону – Конституції. Тут я хочу повернутися до питання про референдум з конституційних змін, і зокрема ролі Конституціної Асамблеї. Хто повинен приймати участь у дебатах Асамблеї і хто  буде готувати текст Конститіції (або конституціних змін)? Наскільки ці люди є гарними представниками волі народу?  Як забезпечити, щоб вони переслідували суспільний інтерес, а не свій особистий (або своїх спонсорів)? Всі ці питання вирішуються шляхом застосування загально-суспільних дебатів. Всі громадяни повинні почати обговорювати конституційні зміни на місцевому рівні. Треба створити місцеві експертні комісії, які будуть вивчати і інформувати громаду про формальні та інституційні наслідки різних варіантів рішення. Паралельно експертні дебати на загальнонаціональному рівні також допоможуть громадянам сформувати свою позицію. Післія того, як місцеві громади приймають рішення (консенсусом або більщістю), їх представники проводять дебати на національному рівні.  Таким чином, Конституційна Асамблея буде складатися з самих громадян. Експерти будуть надавати корисну інформацію, але не обов´язково повинні бути в складі Асамблеї. І на завершення, всі громадяни голосують на референдумі.

Звісно, цей процес займає час. Але поспішати у питаннях Конституції не варто. Крім того, вона повинна бути підтримана всіма громадянами, або хоча б  бути прийнятною для всіх. А це можна найкраще досягти за допомогою дебатів, у яких всі приймають участь. Це також значно посилить почуття відповідальності за громаду та країну вцілому. Громадські активісти часто скаржаться на брак цих рис в українців, але й не дивно – якщо я нічого не вирішую, то я втрачаю інтерес у питанні. Як тільки в мене з´являється можливість впливати на рішення, я беру участь, і не тільки у прийнятті рішення, але й в його втіленні.

Share

Висловіть свою думку

Google+