Прокурорський фарс, або четверте «пришестя» Генпрокурора

FacebookTwitterGoogle+Share

------ (1)

 

Напередодні обирання чергового Генерального Прокурора України, що відбудеться упродовж першого пленарного тижня травня, не можу не поділитися своїми роздумами. Варто зазначити, що за два останні роки наша держава була свідком «панування» уже трьох Генпрокурорів. Думаю, що факт настільки частої їх зміни можна порівняти з великою кількістю некваліфікованих лікарів, яких призначають пацієнту одного за одним, від чого останньому стає тільки гірше. В умовах сьогодення фактично це є ознакою «хвороби та безсилля» влади.

Хто наступний? Чи взагалі має значення прізвище головного обвинувача України та у чому суть тотальної бездіяльності попередників – спробуємо розібратися далі.

ОЧІКУВАННЯ ЗАВДОВЖКИ ДВА РОКИ…

Нажаль, за два роки нові керманичі нашої країни не спромоглася довести жодної своєї обіцянки до логічного завершення. Маючи у своїх руках всю повноту влади, довіру суспільства та підтримку Заходу, люди, які прокралися до владних кабінетів, виявилися банальними жаднюгами та брехунами.

Прийшовши до влади, Петро Порошенко та Арсеній Яценюк зробили цілий ряд гучних заяв про покарання злочинців кола Януковича, про незворотній рух до Європи та проведення радикальних реформ, які відповідають європейським цінностям. Свідомо упущу тему реформи правоохоронних органів та судів в Україні, а хочу зупинитися безпосередньо на прокуратурі.

Реформування органів системи прокуратури виявилося «лакмусовим папірцем» для можновладців, а особливо для Президента України, що продемонстрував неготовність зробити крок уперед і зламати стару корумповану систему. Звичайно, для покарання злочинців як старої, так і нової влади, забезпечення належного стану правопорядку та ефективного захисту людей їх прав та свобод вкрай необхідна ефективна система кримінальної юстиції.

ЧЕСНА ПРОКУРАТУРА: Є ТАКИЙ ОКСЮМОРОН

Як кажуть, дві людини плюс таємниця – початок будь-якої змови. Щодо змови в органах системи прокуратури – прикладів є безліч. Візьмемо хоча б того ж пана Ставицького. «Візьмемо», звісно, у переносному сенсі. Недавній виступ Едуарда Ставицького, колишнього глави Міненерго, на телеканалі 112 додатково підкреслив, хто насправді є у нинішній системі. Ті хвалебні слова пана Ставицького на адресу Владислава Куценко є яскравим підтвердженням справжнього стану розслідувань Генеральної прокуратури у відношенні «папєредників»! Як на мене, після таких слів, останнього взагалі потрібно звільнити із посади. Але ж хто буде виймати цеглини з надійно змурованої стіни між владою та здоровим глуздом?

У жовтні минулого року я приймав участь у щорічній зустрічі членів CARIN (неофіційної мережі з пошуку, арешту та конфіскації активів, отриманих злочинним шляхом) та спілкувався із представником NCA (Національної агенції боротьби зі злочинністю Великобританії). Так от, спеціалісти з NCA повідомили про «плідну співпрацю» із доблесною Генеральною прокуратурою нашої країни. У NCA навіть було створено спеціальний підрозділ із метою допомоги Україні у пошуку, арешті й поверненні активів злочинців та високопосадовців-корупціонерів нашої держави. Завдяки плідній діяльності співробітників цього підрозділу було зібрано дуже багато матеріалів про осіб, зазначених у списку Генпрокуратури України.  Знайшлася і документація про наявність активів Едуарда Ставицького у Великобританії, яка негайно була передана до ГПУ.

Фініта ля комедія? Не у наших реаліях.  Представники NCA мають достовірну інформацію, що вищезгадані матеріали якимось чином стали відомі колишньому главі Міненерго. Напевно тому Ставицький не втримався і ще раз подякував Генеральній прокуратурі за «якісну» роботу.

Прикро, але це не поодинокий випадок. У NCA зібрана велика кількість «цікавих» матеріалів про високопосадовців із України. Однак представники Національної агенції боротьби зі злочинністю Великобританії не розуміють, як і з ким їм співпрацювати у нашій країні стосовно таких питань. Варто зазначити, що NCA із ГПУ в тому стані, що сьогодні існує, більше співпрацювати не буде, хіба що на рівні формальних відписок. І як повернути довіру іноземних партнерів до правоохоронної системи – зараз це велике питання! Чи зможе це вирішити новий Генеральний Прокурор – питання риторичне…

ХТО ВІДПОВІДАЛЬНИЙ?

Провали роботи попередніх трьох Генпрокурорів (хоча вони більш схожі на умисні дії, а не провали!) звісно ж негативно відображаються на іміджеві і рейтингу Президента. Але чому пан Порошенко йде на такі кроки, призначаючи людей, які «кристалізують» та «заморожують» діючу систему? Мабуть, для цього повинні бути вкрай вагомі причини.

Згадаємо гучні промови та обіцянки провести розслідування злочинів Майдану, а також покарати винних. Чому ж за стільки часу цього не відбулося? З урахуванням всього, що відбувається навколо ГПУ та особисту відповідальність Президента за стан справ в Генпрокуратурі, пояснення на це може бути одне. Без сумніву пан Порошенко не зацікавлений у повністю незалежному Генпрокурорі. У разі проведення повного, прозорого та цілковито об’єктивного розслідування злочинів Майдану та неправомірних дій як діючої влади, так і «папєрєдників» імідж Президента та його оточення може постраждати ще більше, ніж не проведення такого розслідування та провал такої роботи. Як то кажуть, основне завдання оперативного співробітника при документуванні злочину – не вийти на самого себе.

Тобто, за три «пришестя» Генпрокурорів жодний із них не отримував завдання зламати систему та створити ефективний орган державного звинувачення. Навряд чи таке завдання буде делеговане і четвертому… Яке б прізвище він не мав, він буде «компетентний» виключно для вузького кола обмежених людей. Згадалася фраза, що некомпетентний прокурор може затягнути передачу справи до суду на місяці або роки, а от компетентний – на більш тривалий термін.

ЯК ДОВГО ЩЕ ЧЕКАТИ ЗМІН?

Після останньої «реформи» органів системи прокуратури сподіватися на якісь зміни, на жаль, не доводиться. Нагадаю, що за результатами останнього конкурсу на керівні посади обласних прокурорів та їх заступників на посади фактично призначено ВСІХ із нинішньої системи. Навіть ті 3 жалюгідних  відсотки кандидатів (14 осіб!) не з системи прокуратури з 465, що були відібрані конкурсною комісією на 154 посади – ЖОДНОГО Шокін не призначив. Навіщо було городити город, втрачати час, водити за ніс людей, витрачати кошти бюджету та іноземних донорів на цей фарс? На прозорість та чесність відбору не вплинули ні пильне око громадського руху, ні членів комісії від громадських організацій, а ні міжнародних кураторів. Як всі ми бачили, пан Шокін повністю виконав свою «місію» і пішов. Як то кажуть: «Мавр зробив свою справу. Мавр може піти». А тим, хто зазіхнув на спробу зламати існуючу систему, показово вчинили «судний день», окремо нагородивши кримінальними провадженнями, публічними доганами та звільненнями.

Висновок один: як ви хлопці не сідайте – цей потяг нікуди не поїде. Справа не у прізвищі Генпрокурора. Справа в системі, що не хоче й не буде змінюватись. І поки люди, що відповідальні за такі зміни, тримають свої кошти на офшорних рахунках, надають перевагу англійському праву для вирішення майнових спорів в Україні і навчають своїх дітей закордоном та не пов’язують себе і своїх чад із майбутнім України, – чекати радикальних або хоч якихось змін у Прокуратурі зокрема і в країні взагалі від них та їхніх делегатів у владі й годі!

Як би песимістично не виглядала така картина, все ж жевріє надія на зміни, але не завдяки сьогоднішнім «елітам». Напевне, треба шукати іншу силу та інший вихід із сьогоднішньої кризи, а не жувати гумку, яку засовує народу до рота сьогоднішня влада. Як казав Вольтер, тільки слабкі скоюють злочини, сильним та щасливим вони не потрібні.

 

FacebookTwitterGoogle+Share

Висловіть свою думку

Google+