Реформи або смерть

Share

“Чу́дище о́бло, озо́рно, огро́мно, стозе́вно и ла́яй”
(“Чудовисько сите, мерзенне, величезне, зі ста пащами і гавкає”)

Епіграф до книги Олександра Радищева “Подорож з Петербургу до Москви”

Схоже, наприкінці 2015 року Україна дійшла до межі, коли вирішується питання: або країна нарешті дійсно піде шляхом радикальних проєвропейських реформ, або перспективи проекту “Україна” дуже сумні.

чудище злобно

Майже за 25 років існування модель пострадянської олігархічно-бюрократичної компрадорської держави, основи і принципи існування якої в 90-х роках заклали Кравчук-Кучма за активної участі Кушнарьова, Медведчука, Лазаренка, Тимошенко, Азарова тощо – показав повну неефективність і недієздатність.
Саме в 2015 році Україна за статистикою стала найбіднішою країною Європи.

За оцінками експертів, існуюча державна модель – “Система” – під тиском зовнішніх і внутрішніх факторів мала завалитись ще навесні через власну неефективність, неповороткість та корумпованість.

Але її врятував потужній волонтерський та добровольчий рух, який взяв на себе державні функції на найбільш важливих напрямках: військовому, військової логістики та постачання, державних закупівель, управління деякими міністерствами та державними підприємствами – адже надскладна робота із реформування цілих галузей за умови повного саботажу та супротиву апаратів міністерств та за зарплату 5-6 тисяч гривень на місяць є дійсно волонтерством, – підготовки пакетів реформаторських законів в сферах подолання корупції, держслужби та держуправління, податкової реформи, судової реформи тощо.

Але: Система (гідра, чудовисько тощо) перейшла від тактики саботажу реформ – до відвертого супротиву та активного захисту.

Реалізація трьох надважливих для країни реформ – державної служби та державного управління, податкової та судової – у тому вигляді, в якому їх бачить громадське та експертне середовище, руйнує економічну і правову базу функціонування Системи, в тому числі її ресурсне забезпечення, якими є тіньова економіка, кумівство та корупція.

В існуючій моделі української держави державні і комунальні кошти, міністерства, митниця, регіони, держпідприємства, надра, земля тощо – розглядаються представниками правлячої олігархічно-бюрократичної “еліти” як “ресурси”. Доступ до них дає існуюча політична система через переважно автократичні партії, які є складовою Системи.

Жодна існуюча політична партія, крім декількох молодих, не існує на внески своїх членів. Фінансовою базою існування політичних партій та їх осередків в Україні є тіньові внески “інвесторів”, які природно розраховують на повернення “інвестицій” із прибутком за рахунок експлуатації державних ресурсів, доступ до яких дає перемога на виборах.

Нещодавно ректор КПІ Михайло Згуровський озвучив фантастичні показники рівня тіньової економіки України:
Корупційні витрати – 14% ВВП – це близько 280 мільярдів гривень.

Тіньова економіка – 52% ВВП – це близько 1 трільйона.

Контрабанда на митниці – 100% річного бюджету – це близько 800 мільярдів гривень.

Є за що боротись!

Протистоїть Системі проєвропейська активна частина суспільства, яка прагне модернізації України, і яка складає не більше 15%-20% дорослих громадян України.

Враховуючи те, що сучасна державна буржуазія не здатна до творення, а тільки до паразитування на державних ресурсах – боротьба за руйнування Системи є і буде дуже важкою, виснажливою, брудною і далеко не мирною.

На їхньому боці:

Більшість депутатського корпусу, кишенькові партії, потужні фінансові і медійні ресурси, махровий популізм, розрахований на збіднілий та люмпенізований електорат, переважна частина державного апарату та апаратів місцевого самоврядування, переважно корумповані прокурори та судді.

А також – путінська Росія, яка зацікавлена в слабкості України і збереженні її васального статусу.

На нашому боці, крім власної пасіонарності:

Частина депутатського корпусу у ВР – не більше 100 “послідовних і переконаних реформаторів”; громадські активісти та громадські організації; волонтери; активна частина молоді; переважна частина представників малого і середнього бізнесу; українські інтелектуали. І зовсім невелика частина українських політиків, які можуть розповісти суспільству, “як заробили свій перший мільйон”.

А також – США і ЄС, поки зовсім не розчарувались в спроможності України до реформ, які зацікавлені в становленні України, як демократичної, вільної та процвітаючої держави.

Основне поле бою між старим і новим в листопаді-грудні наразі перебуватиме у стінах ВР. І навряд чи можна розраховувати, що більшість депутатського корпусу здадуться без бою, і з легкістю і без лобістських компенсаторів проголосують за законопроекти:

Про державну службу у версії експертного середовища, Національного агентства з питань державної служби та профільного комітету ВР з Державного будівництва;

Про зміни до законів про КМУ і ЦОВВ у версії експертного середовища та групи депутатів;

Податкову реформу у версії профільного комітету ВР (Ніни Южаніної) та експертного середовища;

Судову реформу у версії експертного середовища і групи депутатів;

Антикорупційні закони у версії експертного середовища та групи депутатів.

Провокації, скандали, вимоги і ультиматуми, популізм – це все із арсеналу захисту Системи та тих, хто на ній паразитує.

Основні її захисники – відомі й очевидні, це активні користувачі зазначеного арсеналу.

Основні бенефіціари – компрадорська олігархія, корумпований державний апарат, корумпована місцева влада та місцеві “князьки”, корумпована “правоохоронна” система.

Та – “дружній” північний сусід.

Перша публікація: pravda.com.ua

Share

Висловіть свою думку

Google+