Що, крім волонтерства, може громадянське суспільство у період загрози країні та її державності?

Share

Пролунало запитання – і шукатимемо відповідей у спільних роздумах.
Мабуть, – стати власне громадянським суспільством і зміцнити культуру волонтерства для вирішення у соціальному партнерстві з бізнесом та державою нагальних питань стосовно спільного блага.
Найвище спільне благо – міцна країна та щасливі люди, тобто якість життя, відповідна до їх потреб та постійно зростаючих очікувань.
Наскільки усвідомлюємо функції громадянського сектора у системі важелів та противаг, та здатні реалізовувати їх оптимальним шляхом?
Що з:
• структурованістю громадянського сектору (вертикальні та горизонтальні зв’язки, ефективно функціонуючі громади, вирішеність господарських питань завдяки тому, як-то підготовка до зими)?
• громадянською культурою (навчилися підтримувати лідерів, довіряти їх рішенням, без гордині та заздрощів, тобто без думки про те, що краще знаєш, як повинен чинити лідер, хоча ніколи не досягнеш його висот компетентності та відповідальності)?
• соціальною згуртованістю (протиставляємо себе, шукаємо винуватців чи розуміємо спільні інтереси)?
• суспільною свідомістю (психо-емоційна стійкість внаслідок високого рівня розвитку)?
• соціальним партнерством (взаємодія бізнесу, суспільства та держави на взаємній повазі та довірі)?
• політичною культурою (знання легальних процедур реалізації власних політичних прав та обов’язків)?
• готовністю до інфовійни, народної дипломатії, оборони, надання першої медичної допомоги?
Власне розвиток за кожним з цих напрямків і є внеском громадянського суспільства у перемогу – стати справді громадянським суспільством, яке допомагає державі виконувати власні функції та мобілізує бізнес і кожного із громадян до спільного вирішення нагальних завдань без нарікань на когось, хто мусив це все зробити.

Share

Коментарі
  1. Потішили, Сергію, дякую 🙂
    Цікаво, з якої саме з моїх тез Ви визначили чи то незнання/ чи то заперечення мною факту, що для правдішності громадянського суспільства потрібні громадяни, які до того ж вміють керувати країною. Чи всі? Чи все ж лише ті, які обрали професії службовців?
    І що є ознакою громадянина? Вміння керувати державою, як Ви зазначаєте, чи знання своїх прав та обов’язків, сучасних методів їх реалізації, та погодження своєї поведінки з цими рамками, сумлінне дотримання і виконання?
    Тоді, усвідомлення функцій громадянського сектора у системі важелів та противаг допомагає чи заважає перетворенню підданого/жителя з громадянством країни на громадянина?
    Моделі поведінки – частина моєї професії, і тому практичних ілюстрацій, як народжується відповідальність та ефективність у спільній справі (поведінка громадянина, з якої виникає громадянське суспільство), маю достатньо, щоб наполягати на своєму тлумаченні.
    Відсутність розуміння ідеального кінцевого результату та механізмів його виникнення та руйнування, відмінностей результату та його ілюзії, продукту та сурогату – кореневі причини створення пилу замість справи, завіси активних дій, які лише напружують час та виснажують сили, а до результату не призводять.

    • Добре, давайте розглянемо ситуацію, коли знають як управляти країною лише службовці. Що тоді робить на виборах решта? Вона ж своїм незнанням і відповідним голосуванням знищує країну, доводить її до економічної руйнації і збройного самовбивства людей. Так?
      Друге питання, про знання прав та обов’язків. Ось при Януковичу люди знали і свої права, і обов’язки. І що, створене людьми йшло в Межигір’я, а люди змушені були піднятися на протест. Отже, знань прав і обов’язків конче замало для нормального життя.
      Що можуть зробити представники громадянського суспільства? Працювати на перетворення населення в громадян, це головне. А решта дійсно пилюка, спрямована на отримання грантів та знищення України.

      • Свідомо обирати на виборах, а не під дією тих чи інших стимуляторів та заохочень (продуктових, емоційних тощо) є сумнінним (!) виконанням громадянського обов’язку, і аж ніяк не знанням стосовно того, як керувати державою.
        І чого ж Ви, Сергію, постійно маніпулюєте, вибираючи щось одне з цілого?
        Якщо маєте на меті сприяти розвитку громадянської свідомості та поведінки, то навіщо пересмикуєте?
        Чи це такий спосіб робити акценти, стимулюючи діалог?
        Повний виклад формули виникнення громадянина мною ось такий наведено: “знання своїх прав та обов’язків, сучасних методів їх реалізації, та погодження своєї поведінки з цими рамками, сумлінне дотримання і виконання”.
        Отож, Ви праві, не єдиним знанням.
        Тільки ж і я – про сучасні методи реалізації прав та обов’язків (на то і пост, який обговорюємо – з переліком функцій громадянського сектора у системі важелів та противаг), та про сумлінне виконання, дотримання (коли ми щодня цікавимося своїми правами та їх дотриманням, вимагаємо такого легитимними методами, а не чекаємо до останнього, коли вже урвався терпець, і залишається лише повстанський сценарій).
        Якби хтось із свідомих громадян будував горизонтальні зв’язки з громадами на Сході, то яким був би сценарій на виборах 2010 та після них?
        Якби громадянський сектор опікувався громадянською культурою та суспільною свідомістю, то чи вдалося б чорноротій бестії, що тільки й вміє, що зомбувати широкі верстви обіцянками та закликами, наклеїти бірку нездари на єдиного Україно-мислячого та діячого Президента з усіх “попередників”?
        І чи сьогодні ми певні того, что нинішньому Президентові суспільство не зрадить у тому, щоб йому вдалося скласти іспит війною та післявоєнним відновленням?

        • “знання своїх прав та обов’язків, сучасних методів їх реалізації, та погодження своєї поведінки з цими рамками, сумлінне дотримання і виконання” – хто ж встановлює ці рамки, де вони прописані? Якщо мається на увазі Конституція, то її першоосновою були люди, котрі обрали нардепів, а ті написали Конституцію… Але ж люди некомпетентні в державних питаннях, відповідно вони обирають некомпетентних нардепів, а ті пишуть нікчемну Конституцію, виконання котрої призводить до розрухи та війни… Чи Ви, ОЗ, маєте на увазі щось інше?
          Друге, всі генеральні секретарі ЦК КПРС, всі Президенти України спочатку здавалися найкращими та найпатріотичнішими, чому їх і обирали. Але цей продукт має властивість дуже швидко псуватися.

          • Нікчемна Конституція? І після таких слів можна продовжувати серйозну розмову?
            Чий це експертний висновок?
            Ось така Ваша громадянська культура?
            Зміни у Конституції стосуються принципів організації влади, і аж ніяк не громадянських прав та обов’язків – і усі, хто рекомендував зміни до нашого основного закону, робили це з повагою.
            Де ж Ваші повага та знання?
            Для мене наш діалог із цією Вашою ремаркою закінчився, бо для читачів перестав бути корисним.

            • Та не про Ваші гендерні особливості чи відсутність таких, а про раціональність чи її відсутність при обговоренні теми йшла мова. І про намагання ображатися замість раціонального обґрунтування.
              Але, щоб заспокоїти Вас, скажу, що відсутність раціональності в суспільно-політичній царині властива дуже багатьом представникам нашого, скаліченого комуністичним експериментом населення, в тому числі й позбавленим жіночих гендерних особливостей чоловікам.
              А щодо бажання потролити модераторів, то Ваше право. 🙂

              • Знаєте, є така наука – психологія. І ось, вона свідчить, що той, хто роздає оцнки інших, коли його про те не запитують, розказує про себе.
                Перечитайте ще раз наше листування тут.
                Чи дозволила собі хоча б одну оцінку на Вашу адресу? – Лише виражала те, як ті чи інші висловлювання впливають.
                Ви ж постійно сиплете оцінками у мій бік, хоча Вас на то ніхто не уповноважував.
                Подумайте над тим.
                Без коментарів.
                Для себе.
                Не на публіку.

  2. Головне – створити громадян. Решту вони зроблять самі. А всілякі громадські об’єднання без громадян, це таке ж посміховище, як і радянські піонери та комсомольці. 🙂

    • А громадяни створюються вакцинацією? Чи все ж спільною дією довкола певних сенсів, які свідоміші транслюють поведінкою та її тлумаченням ширшому колу?

      • ОЗ: “Чи все ж спільною дією довкола певних сенсів, які свідоміші транслюють поведінкою та її тлумаченням ширшому колу?”
        ***
        Шановна ОЗ, спробуйте встановити, яким чином створюються письменні, володіючі основами математики, подібне. Чи, з Вашої точки зору, нам потрібно створити Міністерство спільної дії довкола певних сенсів і трансляції поведінки та її тлумаченням ширшому колу? 🙂

        • От цікаво, якою є мета Ваших, Сергій, коментарів, і з чого Ви робите висновок про ще якесь міністерство, коли йдеться не про державну діяльність, а про діяльність громадянського сектору?

          Навіщо подібні викривлення?

          Це Ви таким чином “створюєте ” громадян?

          Якщо Вам є що прокоментувати за суттю – тобто за переліком дій співгромадян, які свідчимуть реальності громадянського суспільства – то коментуйте.

          Якщо Ви просто бажаєте продемонстувати одну з характерних рис пост-радянської свідомості – завжди сперечатися, бути “зі своєю думкою”, яка обмежується загальними фразами та спробами самоствердитись за рахунок співрозмовника, то перевершити у тому ЮВТ Вам навряд чи вдастся.

          • Метою моїх коментарів є намагання з’ясувати розуміння Вами, ОЗ, суті громадянського суспільства. Я даю чітке визначення – громадянське суспільство, це таке, котре складається з громадян, тобто тих, хто знає як ефективно керувати країною, вміє це робити і робить.
            А яке Ваше розуміння, шановна ОЗ?

Висловіть свою думку

Google+