Щодо змови клепто-олігархів та правлячої еліти

Share

1392217541_3

Людина у цьому світі тимчасово, як у готелі. Відмінність лише у тому, що з цього готелю не вкрадеш столове срібло на пам’ять… Та складається враження, що не всі це пам’ятають. Мова піде про осіб незвичайної професії, зміст якої полягає у тому, щоб знаходити гроші раніше, ніж люди встигають їх втратити…

Пройшло два роки урядування Яценюка. Напевно, два роки тому ми навіть у страшному сні не могли собі уявити таких результатів врядування. На жаль, і після другої революції дива не сталось. Ляльководи знов розставили своїх ляльок по місцях і вправно ними керують. Окремі люди, що потрапили до влади на хвилі революції, наполегливо витісняються із системи державного управління. Пішли з Міністерства економічного розвитку і торгівлі Шеремета, Боровик. Друга хвиля накрила – Абромавічюс, Нефьодов. З Генеральної прокуратури пішов спочатку Сакваралідзе, а тепер Касько. Цей список можна продовжувати. А основні політичні гравці, бажаючи далі грабувати державу, продовжують підкидувати нам «цікаві» видовища. Останнє всі ми спостерігали під куполом Верховної Ради під назвою «Звільни Прем’єра».

Щоб зрозуміти, що саме трапилось, треба повернутися на кінець минулого року.

Всюди, як у політиці, так і в бізнесі план на наступний рік складається наприкінці поточного. Якщо ми кажемо про державу, то звичайно план на рік – це державний бюджет України. Він повинен бути затверджений у 4-му кварталі. При цьому ВР має його розглянути у 1-му читанні не пізніше 25 жовтня. Хоча наші політики мають звичку відкладати усе на останній день (який часто дивним чином збігається із днем їхнього вильоту за кордон на відпочинок). Винятком не став і 2015 рік, коли бюджет, сформований Урядом на рік 2016, Верховна Рада прийняла у ніч з 24 на 25 грудня.

Що ж заплановано? Показники є такими:

– Зростання реального ВВП – +2%;
– Інфляція – 12%;
– Середньорічній курс долара США – 24,1 грн., у кінці року – 24,4 грн.;
– Номінальний ВВП – 2262 млрд. грн.;
– Доходи – 595,1 млрд. грн.. (+15,1% порівняно із бюджетом на 2015 рік);
– Видатки – 667,7 млрд. грн.. (+20,9% або 139,8 млрд. грн. порівняно із бюджетом на 2015 рік);
– Граничний дефіцит державного бюджету – 3,7% ВВП або 83,7 млрд. грн.

Із урахуванням падіння економіки протягом 2015 року на 10% та запланованого економічного зростання у 2% (що у грошовому еквіваленті складає близько +220 млрд. грн. до ВВП 2015 за умови стабільності курсу гривні у коридорі, закладеному Урядом), виникає риторичне запитання, звідки Уряд разом з депутатами, що голосували за цей бюджет, а найголовніше, у який спосіб планують забезпечити такий приріст?.. Адже для цього промисловість має значно наростити виробництво товарів, або ж підняти ціни на них. Другий варіант є більш реальним, але непопулярним у контексті зацікавленості влади в утриманні рейтингів.

Таким чином, зростання ВВП навряд чи можливо, оскілки у розвиток та модернізацію виробництва Уряд фактично нічого не вклав.

За рахунок чого ж тоді буде збільшено на 21% (140 млрд. грн.) державний бюджет та покриватиметься дефіцит бюджету близько 80 млрд. грн. (а це лише офіційний, прихований значно більше)? Минулого року це було зроблено за рахунок знебожіння населення. Девальвація складала 42%, а компенсація населенню склала лише 12%. Жити згідно прийнятого бюджету – це те ж саме, що жити невідповідно до своїх достатків, з тією лише різницею, що все акуратно заноситься на папір.

Звичайно, можна припустити, що уряд зменшить частку тіньової економіки. Запорукою цього мала б стати лібералізація податкового законодавства. Те, що Уряд відкинув проект ліберальної податкової реформи, говорить про те, що можновладці фактично не розраховують на такий варіант.

Тому цілком логічно припустити, що ці кошти практично буде зібрано, а точніше «зідрано» із людей – платників податків, малого й середнього бізнесу та розподілено серед невеликої кількості можновладців та їх ляльководів.

Але цинізм полягає в іншому: фактично люди, що на хвилі Революції гідності захопили та узурпували владу, планують «зідрати шкуру ягняти», яке ще має вирости, тобто ми з вами протягом року маємо гарно попрацювати, щоб влада, під виглядом податків та інших платежів перерозподілила ці кошти серед вузького кола спеціально навчених людей.

Пригадується уривок з кінофільму «Не бійся, я з тобою». Коли один із засуджених програв у карти поставивши на кін зуб Сан Санича. Він підійшов до Сан Санича і запропонував йому самостійно вирвати собі зуб і віддати його. На що Сан Санич відповів: «Це мій зуб». Засуджений посміхнувся і відповів: «Дивись, який дурний! Це не твій зуб, навіть не мій, зрозумів? Він їхній!»

Як це відбувається на практиці? Ми можемо спостерігати це кожного дня. Адже у кожний дім, до кожної приватної компанії від державних органів та установ, а також компаній монополістів, контрольованих тими ж самими клепто-олігархами, щоденно приходять платіжки за необґрунтованими тарифами, ставками та підставами.

До того ж вам доведеться сплачувати ще й завищені платіжки за себе і «за того хлопця», оскільки той, хто не може сплатити скористається субсидією із державного бюджету. Таким чином, правляча верхівка намагається вирішити економічну проблему: як у всіх відняти, щоб собі забрати?

Нагадаю, що згідно того ж плану олігархів (тобто бюджету) на 2016 рік місцевим бюджетам передбачено субвенцію з держбюджету у розмірі 35 млрд гривень на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) та асенізаційні послуги.

А хто ті кошти буде здирати з людей до бюджету?

Ось тому і реформа ДФС всіляко гальмується. Бо має бути «дубинка» якою платникам надаватиметься сервісні послуги з виконання ними індикативних показників виконання, знову ж таки, плану з наповнення (читаємо вибивання) коштів до державного бюджету. Політики готові розглянути будь-які можливості знизити податки, за винятком скорочення витрат.

Минулорічний проект Податкового кодексу від Уряду про це красномовно свідчить.

А ще «прихватизація» стратегічних та ласих підприємств, яке заплановано цього року, яких залишилося всього 7% від усіх активів держави. Всі решта вже давно перекочували до приватних кишень і вправно працюють на господара, але пиріг стрімко закінчується і треба встигнути. Для порівняння у Німеччині відсоток активів, що знаходиться у держвласності складає більше 30%. Зараз все навколо приватизується – квартири, заводи, земля… Ось як би мені повітря першому приватизувати – от би розбагатів!

Звідси ВИСНОВОК. Наприкінці минулого року голосуванням за Державний бюджет у тому варіанті, що був проголосований, діюча влада підписалась у відтермінуванні радикальних реформ та змін у державі ще на один рік та спланувала подальше розкрадання та пограбування держави. Тому і такий супротив запровадженню електронного декларування – нікому не хочеться підписувати собі вирок.

А для реалізації цього плану необхідно, щоб система вибудувана за біль ніж 20 років якомога довше не змінювалась, а ключові гравці мають залишатися на своїх місцях і зіграти свою роль.

Саме цей сценарій ми й спостерігаємо на початку поточного року. Хоча у політиці не так уже й важливо, який сценарій гри; набагато важливіше – хто веде рахунок.

Тож ціль відома, ролі розписані, актори на сцені. З урахуванням, що для правлячої «еліти» ціль виправдовує засоби, а суспільство категорично не сприймає роль «дійних корів», що виділена за цим сценарієм, чи спрацює план подальшого грабунку країни, перерозподілу ресурсів серед вузького кола обмежених людей та зубожіння населення залежить від нас самих…

Share

Висловіть свою думку

Google+