Законопроект №4228: зрада чи перемога?

Share

zrada-peremogaАналіз зауважень та пропозицій до проекту закону № 4228, а також статті та коментарі, що з’явилися з часу його реєстрації в ЗМІ та соціальних мережах показує, що критики документу розділились на 2 табори. Одні висловлюють бажання сприяти вдосконаленню проекту, інші яскраво демонструють намір «завалити» законопроект, мовляв, нічого він не змінить.

У риториці, що точиться навколо законопроекту, загалом можна виділити 3 напрямки.

Перший – затятий захист існуючої системи влади. Його прибічники вдаються до різноманітних спроб заблокувати прохід законопроекту у ВР, як з використанням ЗМІ, так і у офіційних відповідях «компетентних» органів. На цій категорії зупинюсь трохи нижче і більш детально.

Другий – консолідація зусиль експертного середовища з метою реалізації позитивних змін. Тут спостерігається співпраця або ж конструктивний обмін думками фахівців, у тому числі практиків, які, як і автори законопроекту, прагнуть змінити існуючу пост-радянську клептоолігархічну систему влади і закласти підвалини нової української держави. Вони надають кваліфіковані поради, консультації та пропонують конкретні зміни в законопроект з метою його якісного вдосконалення.

Третій – група «зрада – все пропало». Ці «експерти» критикують всіх і вся, не пропонуючи жодного конструктиву. Вони, як правило, підігрують існуючій системі, не усвідомлюючи безвихідність такої позиції.

На дії третіх, команда авторів практично не реагує, немає сенсу. З другою групою відбувається тісна співпраця, усі зауваження розглядаються із відповідним реагуванням. Думки захисників існуючої системи постійно отримують досить різку реакцію та інтелектуальну протидію з боку авторів та прибічників другого напрямку, оскільки очевидно, що без інституційних змін в державі проведення будь-яких реформ не можливо, і тут не має значення прізвище Прем’єра, Президента, Міністра фінансів чи Генпрокурора.

Щодо критики законопроекту від діючої системи та її прибічників, то вони наводять подібні одне одному аргументи, що зводяться до одного – треба залишити все так, як і було. Про це каже і законопроект 3630, який під новорічну ялинку намагалися протягнути через ВР «реформатори», тепер вже як то кажуть «папєрєднікі». Детальний аналіз щодо «реформи» податкової міліції, яка пропонувалась законопроектом 3630 можна знайти тут #Реформа_системы_противодействия_экономическим_преступлениям (ПРО РЕФОРМУ СИСТЕМИ ПРОТИДІЇ  ЕКОНОМІЧНИМ ЗЛОЧИНАМ ТА ЗАХИСТУ ІНТЕРЕСІВ БЮДЖЕТА держави Україна.)

Деякі критики, у тому числі і у статті «Кіт, що не ловить мишей», акцентують увагу на тому, що, мовляв, у разі ліквідації ПМ та застосуванні квотного принципу при наборі у новостворений орган, ми втратимо такий важливий досвід оперативно-слідчих працівників зі старої системи, а натомість наберемо не зрозуміло кого. Таку ж позицію висловлено у відповіді Мінфіну №31-11150-04-3/10285 від 11.04.2016 року.

Щодо «досвіду», який ми можемо втратити. Рекомендую тим, хто ще не бачив, переглянути похід, як сказав М. Саакашвілі, «білочок за горіхами» у Одеській та Черкаській областях. Ось посилання:

http://zp.depo.ua/ukr/zp/saakashvili-vidibrav-gorihi-v-slidchih-iz-zaporizhzhya-14042016085000

http://zp.depo.ua/ukr/zp/zaporizka-gorizova-mafiya-prodovzhila-gastroli-po-ukrayini-15042016173300

http://nikorupciji.org/2016/04/16/horihova-mafiya-distalasya-cherkaschyny/

 

Щодо квотного принципу.

По перше, це не ноу-хау. Квотний принцип передбачено у законі про ДБР і жодних нарікань у цьому контексті не виникало.

По друге, як видно з пояснювальної записки до законопроекту, сьогоднішня робота ПМ більше наносить шкоди для держави, ніж приносить користі, а тому підлягає ліквідації. Саме для забезпечення можливості дійсно чесним та професійним працівникам діючої сьогодні ПМ потрапити до новоствореної ФП, і таким чином передати новому поколінню співробітників необхідні знання у слідчо-оперативній роботі, законопроектом передбачено таку можливість.

По-третє, у законопроекті ніде не йдеться, що замість оперативників та слідчих мають прийти аналітики і фінансисти, хоча не виключається і така можливість. Лише рівні конкурентні умови є запорукою потрапляння до лав ФП дійсно кваліфікованих та порядних людей.

На сьогодні в Україні достатня кількість вищих освітніх закладів, що навчають як оперативно-слідчій роботі, так і аналізу фінансових потоків. Це, наприклад Університет Шевченка, КНЕУ, а також спеціалізовані навчальні заклади МВС, Університет фіскальної служби тощо.

Щодо фінансування нового органу. Де шукати кошти?

По-перше, передбачається дійсно велике скорочення у царині правоохоронних органів, що сьогодні протидіють економічній злочинності у сфері державних фінансів. Натепер приблизна їх чисельність складає близько 20 тис. осіб. У той час як законопроектом 4228 передбачено не більше 3 тис. Тобто, скорочення по особовому складу сягне у 6 разів. Вся існуюча матеріально-технічна база буде передана у володіння новоствореному органу.

По друге, законопроектом дійсно передбачено у перші 5 років установити витрати на Фінполіцію на рівні 0,03% ВВП. Чому? Тому, що механізм фінансування новоствореного органу, який покликаний забезпечити протидію злочинам у сфері державних фінансів, може бути єдиним способом впливу на керівника органу з боку координуючого Міністра. Решта запобіжників від втручання у роботу керівника та органу в цілому законопроектом передбачені.

Чи варто це робити? Згадаємо як минулого року чомусь «забули» закласти в бюджет фінансування новоствореного НАБУ!

А взагалі на місці можновладців та новопризначеного Прем’єра я взяв би на озброєння такий підхід. Фінансування певного державного органу, робота якого пов’язана прямо чи опосередковано з формуванням інвестиційного клімату країни, чи іншими аспектами, що впливають на ріст ВВП, залежатиме від розміру того ж таки ВВП. Кожне міністерство, кожна державна установа, та врешті решт кожен держслужбовець має бути націлений на розвиток економіки та збільшення ВВП країни. Профільні міністерства робитимуть це шляхом реалізації проактивних заходів, у той час як контролюючі та правоохоронні – шляхом створення бар’єрів для фінансових шахраїв, не створення перешкод  роботі бізнесу та сприянню рівних конкурентних умов. Немає росту економіки – немає збільшення фінансування установ, що утримуються за рахунок платників податків.

Що відбувається сьогодні. Торік ВВП скоротився на 10,4%, індекс інфляції зріс на 43%, при цьому видатки державного бюджету на 2016 рік збільшено на 86 млрд. грн. (+ 12,9%). Тобто тепер усі платники податків мають попрацювати на «уряд народної недовіри», щоб вкінці кінців ДФС відзвітувала про надання такого рівня сервісу, який дав змогу виконати індикативні показники бюджету.

Чи є стимул у держави чесно адмініструвати податки та ефективно використовувати бюджетні кошти? Питання риторичне.

Новому Міністру фінансів прийдеться дуже важко у вирішенні цього питання. Його інтерв’ю після п’яти годин перебування на посаді вселяє надію. Але чи вистачить йому духу та сили волі виконати обіцянки щодо зменшення перерозподілу державної частки бюджету та відміни плану збору податків. До речі, заява нового Міністра фінансів про реформу ДФС та перетворення її на сервісну службу замість карального органу дає підставу сподіватись, що Мінфін перегляне своє бачення щодо законопроекту 4228 та врешті висловить підтримку. Час покаже.

Щодо посилення аналітичної складової. Дійсно законопроектом передбачено суттєве посилення аналітичних функцій. Для цього органу буде надано повний доступ до баз даних, якими володіє держава, та проведення оперативно-слідчих дій у разі виявлення кримінального порушення закону у сфері відповідальності служби.

Сьогодні податкова міліція має частково доступ до баз даних, якими володіє ДФС, та обмежений доступ до певних баз МВС (наприклад «Аркан» та колишньої ДАІ), а також до ЄРДР, що адмініструється ГПУ. І все. Не маючи доступу до інших баз даних, ПМ змушена діяти у межах тієї інформації, яку має. От і виявляє цей орган, як звичайний податковий ревізор-інспектор «розриви» в податкових накладних та йде до вигодонабувачів, змушуючи або заплатити щось у бюджет, або дати «на лапу» податковому міліціонеру, щоб він пішов шукати шляхи наповнення бюджету у іншому місці.

А тим часом десятки мільярдів перетікають із України у інші юрисдикції через фіктивний ринок цінних паперів. А Національний депозитарій України чомусь не ділиться інформацією про такі факти.

І хоча кожний керівник, який приходить на посаду першого заступника Голови ДФС – начальника ПМ, оголошує про посилення аналітичної функції, насправді – це фікція, бо фактично доступу до інформації у ПМ немає. Підрозділи аналітиків складаються із невеликих відділів, про які згадують лише коли треба зібрати компромат на якогось бізнесмена чи політика (останнім часом це одне і теж).

Законопроектом 4228 передбачена повна заборона виходити на перевірки до бізнесу або запитувати інформацію, окрім випадків, передбачених КПК, тобто «листи щастя» теж забороняються.

Разом із тим, передбачено жорсткий контроль за порядком користування базами даних та об’ємом отриманої інформації. Підрозділи внутрішнього контролю, які до речі формуються за зразком комплаєнс підрозділів у великих транснаціональних компаніях, підпорядковуються Міністру фінансів та здійснюють безпосередній контроль за дотриманням вимог під час роботи з базами даних.

Крім того визначено механізми дієвого громадського контролю.

Законопроектом передбачено розгляд службових розслідувань, що проводяться підрозділами внутрішнього контролю та складання висновку дисциплінарної комісії. Дисциплінарна комісія складається із 5 осіб, при цьому 3 з них визначаються Громадською радою при Фінполіції. До речі Мінфін також висловив зауваження щодо більшості громадських представників у дисциплінарній комісії, оскільки це мовляв не відповідає положенням нового закону про державну службу. За цим законом роль громадськості розмита – дисциплінарна комісія має складатись з 6-ти осіб, із яких представниками громадськості мають бути лише 2. Тобто, їх голос матиме виключно декларативний характер і не впливатиме на прийняття рішень.

На жаль, такий стан речей дуже поширений сьогодні в Україні. Тому, навіть якщо Громадська рада і не є кишеньковою, вона фактично жодним чином не впливає і не може впливати на роботу держустанов і блокувати потенційні порушення та незаконні рішення з боку держорганів.

До речі і комісії з відбору кандидатів на посади сформовані таким же чином. Три представники громадськості не впливають на остаточне прийняття рішення у таких комісіях. Результати роботи ми вже можемо спостерігати. Це і конкурс в НАБУ, НАЗК та й інші конкурси на державні посади.

Авторам законопроекту також дорікали, що у комісіях з відбору на посади у фінансову поліцію більшість від громадськості. Звичайно така перевага не забезпечує 100% запобігання потраплянню до лав служби корумпованих працівників, але дає громадськості більш дієвий інструмент впливу.

Одним із положень законопроекту, що сприймаються неоднозначно, є тотальне проходження поліграфу як при наборі до ФП, так і щорічно під час проходження служби у ФП.

Аргументи критиків ґрунтуються на тому, що результати перевірки на поліграфі не мають юридичної сили (результати співбесіди з використанням поліграфа мають рекомендаційний характер). Це дійсно так, і саме для того, щоб Комісія мала змогу прийняти правильне рішення щодо кожного кандидата, який подав заяву на проходження конкурсу до ФП, передбачено чотири етапи конкурсного відбору.

Перший – перевірка на відповідність кваліфікаційним вимогам.

Друге – професійне тестування.

Третє – проведення психофізіологічного інтерв’ю із застосуванням поліграфа та на благочесність (саме цей пункт викликає найбільший опір представників діючої системи).

Четверте – співбесіда з Комісією. При цьому, наявність у комісії матеріалів, зібраних на перших трьох етапах, дасть змогу найбільш об’єктивно та у найкоротший термін розглянути кожного кандидата, який подав заяву на заміщення посади у ФП.

Виходячи із описаного, висновок такий: існуюча система продовжує боротьбу за самозбереження і процес її руйнації буде не легким. Що ж, тим радіснішою буде перемога над нею.

Далі буде.

Share

Висловіть свою думку

Google+