Кейс-гра «Формування Публічних Політик стосовно забудови в місті»

Share

Друга половина дня 19 жовтня форуму Діалог Заради Розвитку була присвячена практичній роботі у форматі кейс-гри «Формування Публічних Політик стосовно забудови в місті», яку фасилітувала Анна Валенса, методолог проекту Публічна політика. Кейс-гра мала на меті показати як формуються стратегії стейкхолдерів міста і як їх можна використовувати для свторення справжнього Діалогу та вирішення складного питання – облаштування набережної річки «Доля» у місті «Краса». Досить типова для України ситуація з усіма суперечностями та деталями була відтворена в умовах кейсу. Учасники, об’єднані у дев’ять команд відповідно групам стейкхолдерів міста, отримали додатковий матеріал про реалії та особливості ставлення до теми забудови набережної.

Чи не найважливішим етапом роботи був перший – визначення кожною групою стейкхолдерів власних позицій щодо забудови, через якісне розуміння їх потреб, бажань, інтересів та цінностей. Такий підхід у ході гри було обрано для того, щоб допомогти відчути та зрозуміти важливість чіткого формулювання потреб кожною із заціквлених сторін в місті. Часто саме відсутність чіткого розуміння власних інтересів призводить до промахів та невдач певних категорій населення у вдоволенні їх потреб та реалізації планів, розподілі ресурсів та використанні можливостей міста.

Наступний крок вимагав вивчення інтересів інших стейкхолдерів. На даному кроці також учасників чекали «несподіванки». Гра досить чітко показала, наскільки складно і водночас важливо бачити і чути усе розмаїття потреб інших стейкхолдерів, як важко буває зрозуміти справжні мотиви, знайти та поєднати спільні інтереси, щоб зрештою – отримати бажане не всупереч, а разом з іншими.

Потім у процесі обговорення в командах – відбувалося визначення ключових партнерів та створення власної стратегії взаємодії з іншими зацікавленими сторонами в місті. Суть цього етапу полягала в тому, що на осмислення власних і чужих інтересів та створення домовленостей з представниками власної команди виділявся спеціальний час, що дало можливість сформувати підхід – перш ніж застосувати його до інших стейкхолдерів.

Далі власне найцікавіше – почався етап взаємодії, коли представники кожної з команд зрушились до створення домовленостей та узгодження інтересів, реалізуючи намічені плани. Коли час тисне, кожна зі сторін намагається досягти своєї мети у власний спосіб – загострюються суперечності, складаються та розпадаються намічені альянси, формуються нові рішення – іноді складніші, іноді простіші, ніж планувалося. Особливо важливим тут було усвідомлення того, що важливо утримувати у фокусі уваги як власні потреби та інтереси, так і цікавість потенційних партнерів – щоб усі сторони по можливості були вдоволені.

Зрештою кожна з команд (стейкхолдерів) сформувала власний пул угод з іншими стейкхолдерами і отримала результат, що відповідав їх специфічним потребам та інтересам «навколо набережної». Такого результату неможливо було б досягти за будь-яких інших умов – «суто експертного» вирішення, часткового залучення зацікавлених сторін і вирішення питання «в кулуарах» або вольового централізованого рішення з боку міськради.

Суттєвим в ході фасилітаціїна наш погляд були показова активність кожної зацікавленої сторни (виокремлення команд стейкхолдерів з їх фокусування на відповідальності за власні інтереси), а також чітке розмежування кроків та якісне пропрацювання кожного кроку. У фінальному аналізі учасники відзначали як складності, так і користь запропонованої роботи.

Власне уроками Кейс-гри, які є ключами до створення Публічних Політик на місцевому рівні, можна вважати наступні:

1. Важливим на місцевому рівні є перш за все розуміння та артикуляція стейкхолдерами власних потреб, бажань, інтересів та цінностей. Рівень розвитку місцевих спільнот визначає їх здатність усвідомлювати власні інтереси, а відтак – відстоювати їх. Одним з суттєвих кроків, можливо визначальним – є місцева політика щодо розвитку публічного діалогу в громаді стосовно формулювання потреб окремих стейкхолдерів. Це створення простору (фізичного та смислового), де кожна спільнота окремо зосереджується на власних потребах, формулює їх, шукає ресурси та шляхи для реалізації планів. Результатом такого (всередині спільнот) діалогу стане формування і розвиток відповідальності за вдоволення власних потреб та інтересів різних груп зацікавлених сторін.

2. Можливість різних груп стейкхоолдерів у місті почути та зрозуміти потреби, бажання, інтереси та цінності інших зацікавлених сторін – має бути спеціальним фокусом уваги місцевої влади. Така робота вимагає а) визначення основних груп стейкхолдерів у місті б) деяке попереднє розуміння основних напрямків інтересів цих стейкхолдерів в) створення відповідних форматів взаємодії за цими інтересами г) плану заходів із використанням обраних форматів. Результатом такої Діалогової роботи може стати вирішення силами зацікавлених сторін великої кількості міських задач та розв’язок суперечностей.

3. Окремого навчання, освітньої та тренінгової підтримки вимагає осмислення та врахування інтересів інших стейкхолдерів у створенні власних стратегій досягнення цілей – підготовка до формування ал’янсів та угод. Цей аспект розвитку на місцевому рівні мав би початися зі спеціальних програм для працівників органів місцевого самоврядування, які могли б задавати тон та показувати приклад у створенні продуктивих коаліцій у місті. Наразі є розуміння потреби у такому навчанні та менторстві стосовно створення мереж продуктивної взаємодії.

4. Наскрізними навичками, які необхідно розвивати – є здатність створювати платформи для діалогу (об’єднувати зацікавлені сторони за інтересами або суперечностями та пропонувати фомати взаємодії, залучаючи відповідних спеціалістів), вести переговори по інтересах та розв’зувати конфлікти (включно із використанням професійного медіатора)

5. Корисною для органів місцевого самоврядування була би спеціальна програма з розробки Публічних Політик на рівні міста, основними складовими якої мали би стати: а) перегляд стейкхолдерів міста з огляду на їх рівень розвитку (здатності артикулювати та реалізовувати власні інтереси), б) визначення ключових акторів та «профілю зрілості» міста, в) створення програми розвитку місцевих спільнот та партнерських ал’янсів, які здатні створити додаткову цінність на рівні міста та розвинути ключові галузі власними силами, г) використання сучасних інструментів партисипації (залучення) – фасилітації,медіації, діалогових практик.

Share

Висловіть свою думку

Google+