Місто для життя. Брейнштормінг “Нове місто” у Кам’янці-Подільському.

27 червня 2014. Кам’янець штормить

Ні, погода насправді чудова.

Завтра свято і три дні вихідних, багато хто вже роз’їхався з міста, хтось пішов готуватися до завтрашнього фестивалю “Купальське коло”, а хтось – слухати концерт живої музики біля Руської брами. У Кам’янці-Подільському цього літа багато подій і багато можливостей цікаво провести час. Але знайшлося 40 людей, які зібралися цього вечора подумати про майбутнє свого міста і разом попрацювати. Гостинний готель “7 Днів”, якому ми дуже вдячні і який скоро стане чемпіоном з підтримки акцій громадянського суспільства, знову приймав “Нову Країну”.

Півгодини на розповідь щодо суті проекта “Нова Країна” – і ми переходимо безпосередньо до брейнштормінгу щодо розвитку міста. Розуміючи, що однією із загроз є негативне сальдо міграції, ми намагалися дати відповіді на питання – яким воно має бути “Місто для життя?” Місто, в якому буде цікаво та комфортно жити різним людям, у тому числі і молоді? Місто, в якому кожен зможе себе реалізувати і не тільки заробити на хліб, а мати достойну і цікаву роботу або розвивати власний бізнес? Місто, в якому кожен, хто потребує підтримки та захисту – отримає це? Місто, в якому будуть охоче народжувати і ростити дітей?

Команди були розділені за 5-ма темами, групи змінювали одна одну за принципом “світового кафе”.

Скажу чесно – я не очікувала такого запалу, такої активності. Кам’янець – Ви просто молодці! На аркушах не вистачало місця для ваших ідей. Декілька разів я не могла зупинити обговорення, але розуміючи, що п’ятниця вечір і нам би бажано закінчити до 21.00 все ж таки “жорстоко придушувала” ваш креатив і ми змінювали теми.

Чудеса самоорганізації – бо ми обійшлися фактично без модераторів, а ви самі підказали мені, що для більш швидкої зміни груп краще змінювати місцями “хранителів”, а не змушувати переходити всю групу.

Серед нас були дуже різні люди – студенти, підприємці, держслужбовці, представники кретивного класу та “технарі”, журналісти, представники громадських організацій і “просто громадяни Кам’янця-Подільського”. Всі вони, здається, були настільки захоплені дійством, в якому брали участь, що не хотіли розходитися.

По завершенні ми створили осередок “Нової Країни”, в списку маємо 41 людину, четверо сміливців записалися у координатори. Все, що наштормили, я перенесла в електронний формат, усі ідеї є у вікритому
доступі.

Основною онлайн-платформою для спілкування осередку поки є група у фейсбук https://www.facebook.com/groups/267353033436686/, але насправді більшість спілкування відбувається вживу. Це є невід’ємною перевагою Кам’янця, як міста для життя, там усе в 5 хвилинах машиною або 15-30 пішки.

У результаті маємо багато ідей і вже дуже “живі” проекти, першу п’ятірку з яких я впевнена, що реалізуємо за 90 днів. Серед них такі, як постійнодіючий “Вуличний університет”, з яким допоможе “Відкритий університет Майдану”; серія-майстер класів “Кава з профі” (новокраїнівці, підключайтеся – вам же їх проводити!); кам’янецький “Монмартр” або “вулиця художників”, який просто не зрозуміло чому досі не існує.

Цікаві були і пропозиції щодо реформування системи місцевого самоврядування. Мені сподобалася ідея зобов’язати усіх держслужбовців вільно володіти трьома мовами (українська і дві іноземні, одну з них можна російську – але друга має бути англійська, польська або інша). Принаймні на рівні Кам’янця це напевно було б дуже “елегантним” способом люстрації. Також пропонували переформатувати офіс міськвиконкому за принципом open-space, радикально зменшити кількість чиновників, створити гарячу лінію для інформації щодо потреб і скарг, запровадити «дні відкритих дверей» міської влади (відкрите звітування перед громадою) та створити механізм відклику чиновників і депутатів, які не виконали поставлених перед ними завдань.

Отримані результати брейнштормінгу – це тільки початок розробки стратегії розвитку міста. Тому – працюємо далі.

“Нова Країна” як рух і як організація набуває все більшої сили і ваги. До нас прислуховуються політики та чиновники: мер Житомира запрошує розробити стратегію міста, а в цю середу (9.07.2014) у нас зустріч із Президентом України. Але головне – щоб ми самі повірили в себе. В те, що ми здатні об’єднуватися,
домовлятися, формувати спільну візію, розробляти конкретні проекти щодо її впровадження і зрештою – досягати поставлених цілей. Насправді, тільки від нашого бажання, віри та праці залежить те, якими будуть в майбутньому країна і міста, де ми живемо.

Слава Україні!