Гуманітарна політика чи гуманітарно-культурна? Чи культурна? Чи мовна?

Згадалось одне з обговорень – у колі голів декількох митецьких спілок, керівників декотрих з київських музеїв та трьох представників Київміськради.
Тема у запрошенні була – гуманітарно-культурна політика.
Тези шанованих учасників круглого столу стосувались, здебільшого, якихось фрагментів, які вихопило сприйняття з часопростору – дуже подібно до відповіді Кози-Дерези на питання “чи ти їла, чи ти пила”.
Довелося запитати про наслідки звуження гуманітарної політики до культурної, а то і до суто мовної. Наголосили, що саме так – повторюючи давно відомі симптоми проблем – ми лише заговорюємо їх, знижуємо чутливість до них, але не вирішуємо. Навпаки загострюємо.
Так відбувається, бо концентруємось на минулому – на тому, що вже не зміниш.
Коли ж йдеться про будь-яку політику, а особливо – про гуманітарну, то йдеться про майбуття.
Про наступне покоління, яке є ще чистою сторінкою, на якій краще “писати” нову історію, а не переказ старої.
Необхідно розуміти ідеальний кінцевий результат, щоб розпочинати котрісь із змін. Особливо це стосується змін, які визначають рівень нашої задоволенності собою, оточенням, життям.
Якщо нас турбує руйнування культурного середовища та обличчя Києва, то мало вимагати повернення знакових культурних об’єктів до знакових приміщень або закликати до збереження архітектурної спадщини.
Важливо працювати з коренями проблем – із попитом на ті чи інші прояви життя як ознаки його високої чи низької якості.
Достатньо працювати із культурою користування артефактами для покращення усвідомлення себе, щоб вони стали цінними і їх почали берегти.
Звичайно, що усвідомлення себе, свого “хто я”, “ким я хочу бути”, “як бути саме тим, ким хочеш бути”, також має стати цінністю – і саме тому потрібно працювати над гуманітарною політикою та всіма її похідними, не лише з політикою збереження культурного спадку як частину культурної політики назагал.
У залі на якусь мить запанувала тиша.
Втішило те, що саме двоє з трьох представників Київміськради підтримали посил “працювати з корінням проблем”. Можливо, на наступному круглому столі ще й про дослідження таких коренів домовимось?